При термінотворенні помітна варіативність терміноелемента dis – di на фонетичному рівні, коли відбувається асиміляція терміноелемента dis у терміноелемент di перед f. Тому існує юридичний термін дифармація “оголошення дійсних або вигаданих відомостей, що ганьблять громадянина” та похідний від нього дифарматор. У російському варіанті даний термін зберігає подвійне фф, яке утворене з різних морфологічних елементів, що розмежовуються у мові джерелі.
У німецькій мові вживання терміноелемента dis – зумовлене використанням запозичених абстрактних іменників зі значенням заперечення або протилежності. Пор.: Disharmonie f “дисгармонія, незгода”< Harmonie; Disproportion f “диспропорція, невідповідність, непропорційність” <Proportion “пропорція, співвідношення”; Disqualifikation f “втрата кваліфікації” <Qualifikation f; Disharmonisch “неспівзвучний”<Harmonisch; Disloyal “нелояльний” <loyal; disproportioniert “непропорційний”<proportioniert. Як бачимо, і у запозичених прикметниках вичленовується терміноелемент dis- з тим самим значенням. При дієсловах терміноелемент dis- інколи вживається у значенні підсилення, напр., disturbieren “вносити у будь-що безлад”<turbieren “турбувати, заважати”.
Таким чином, розглянуті групи термінів з ініціальними частинами, етимонами яких є давньогрецька та латинська мови, вступають у синонімічні відношення, варіюючи, перехрещуючись або дублюючи один одного.
1Винокур Г.О. Проблема культуры речи//Русский язык в советской школе. – 1939. - № 5. – с. 85. 2Терминология и норма. О языке терминологических стандартов. – М., 1972. – с. 11. 3Д.С.Лотте. Краткие формы научно-технической терминологии. – М., 1971. – с.16. 4Терминология и норма. О языке терминологических стандартов. – М., 1972. – с. 14.