У цьому річищі розглядаються чисельні – насамперед книжні – вирази в працях професора Ф.П.Медведєва. Для аналізу беруться в основному активні фразеологізми, важливі з погляду культури мовлення; вислови розкриваються із залученням екстралінгвістичного матеріалу.

Такі й розвідки М.Т.Демського: зберігаючи в основному екстралінгвістичну аргументацію, напр.., при поясненні фразеологізмів плести смаленого дуба, злидні годувати, кучму дати та ін., автор використовує також діалектичну фразеологію.

Вагомі висновки зроблені в докторських дисертаціях Л.І.Коломієць „Фразеологія української мови другої половини XVI - першої половини XVIIIст.: Генезис і стилістичне використання” (1978) та О.С.Юрченка ”Формування фразеологічного фонду української літературної мови (кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.)” (1986). Обидва дослідження базуються на великому фактажі пам’яток відповідних періодів. Особливістю першої роботи є скрупульозний аналіз історичних джерел при вивченні генезису українських фразеологізмів, а другої – послідовно проведений описовий метод із його різновидністю – статистичним методом. Останнє дало можливість установити: 1) фразеологічний метод; 2) фразеологічну периферію при фондову; 3) фразеологічну периферію крайню.

Пошуки Б.О.Ларіна продовжив М.І.Толстой. Великого резонансу набула його стаття „Про реконструкцію праслов’янської фразеології” (1973), причому не тільки для реконструкції праслов’янських зворотів, але і як зразок для ближчих етимологій. Дослідник виходить із таких основних положень: необхідно надавати перевагу діалектичному матеріалові перед літературним; для достовірної реконструкції фразеологізмів важливо, щоб він був представлений не в усіх слов’янських мовах; щоб був відсутній в індоєвропейських (західноєвропейських) мовах. Непорушність семантики й відсутність семантичних інновацій свідчить швидше на користь його новизни, калькування.

Неврахування цих моментів спричинило, наприклад, до помилкової етимології фразеологізмів пташине молоко у болгарського дослідника Х.Василева, який відніс цей вираз до праслов’янської епохи. Насправді ж, як показав К.Костов, сполучення пташине молоко зустрічається не тільки в слов2янських мовах (пор. рос. птичье молоко, болг. само от птиче мляко няма „немає тільки пташиного молока”), а й було в давньогрецькій мові, звідки воно перейшло до візантійської, латинської (lac gallinaceum „куряче молоко”) писемності і мови, а звідти вже до новогрецької, німецької, угорської („пташине молоко” і „півняче молоко”), албанської („ластів’яне молоко”) в слов’янських мов.

Сам М.І.Толстой подав блискучий зразок інтерпретації великого діалектичного й літературного матеріалу. На основі зіставлень білоруських (західнополіських) на чорныі поз’ур ”зовсім мало”, ні на сіні ногцік, укр. як за ніг тьом чорне, йак за ніхт’ом болота, йек за ніхтем грэз’укі „дуже мало”, пол. tyle, co czarnego za paznokciem „мало”, букв. „стільки, як чорного за нігтем”; а також болг. познакам му и черното под ноктите „бачу його наскрізь.

Водночас відкрилася й можливість перегляду деяких етимологій. Так, слово підноготна в ідіомі узнати піднаготну від часу С.Максимова та М.Міхельсона пов2язували з певним видом катувань. Проте цей фразеологізм міг розвинутися і на основі сполучення иьrno podъ nogъtemь, пор. болг. познакам му и черното под ноктите, букв „знати в нього і чорне під нігтем”. Хоча це тільки гіпотеза, бо можлива й контамінація давньої фразеології і новішої, пов’язаної з катуванням.

На врахуванні лінгвістичних і екстралінгвістичних факторів, зокрема стійкого і нестійкого, модельованого і не модельованого, імпліцитного й експліцитного, образного і безобразного, синхронічного і діахронічного у фразеології базується методика досліджень В.М.Макієнка. Основоположними в цьому плані є посібник „Славянская фразеология» (1980) і монографія „Образы русской речи” (1986), причому в першому основна увага звернена на лінгвістичні, а в другій – на екстралінгвістичні моменти. Обраний автором метод структурно-семантичного моделювання, суть якого полягає в сприянні літературного звороту з його численними варіантами в російських та інших слов’янських діалектах і мовах дав можливість з’ясувати або уточнити етимології багатьох „темних” чи „напівтемних” фразеологізмів (завдати бані, точити баляси, бити байдики, ні кола ні двора та ін.).

Розв’язуючи дилему „етнографія – лінгвістика” на користь останньої, дослідник віддає належне й етнографічним фактам, оскільки більшість із стійких сполучень „має екстралінгвістичну основу”.

Відбиття матеріального й духовного життя

народу у фразеології

матеріальне і духовне життя народу становить невичерпне джерело фразеологізмів і разом з тим створює той екстралінгвістичний фон, на якому об’ємніше проступають і мовні нарості. У статті „Про народну фразеологію” Б.О.Ларін зазначає, що фразеологізми завжди якоюсь мірою відбивають світогляд народу, спільний лад, ідеологію своєї епохи. Лаконічно й образно передаючи „великі мислені маси” (Потебня), фразеологізми доносять голос старожитніх писаних пам’яток, колишній світ воїна й мирного орача, мисливця і статечного пастуха, їхні звичаї, обряди, забобони, побут. Подані за певними (хоча б основними) ідеографічними розрядами, фразеологізми віддзеркалюють різні сторони народного буття.

Давній побут, трудові процеси селянського життя: волам хвости крутити, не на ярмарок, а з ярмарку, моркву скромадити, брати ноги на плечі, повертати голоблі, нарубати дров, межу переорати, ні в тин ні в ворота, з-під землі дістати, вітром обгороджений, в ступі не влучиш, варити воду з кого, пишатися як порося на орчику, крутити мотузи, передати куті меду, кинути під лаву, морщити постоли.

Історичні події, факти життя: добувся як під Очаковим, загинути як швед під Полтавою, Мамаєво побоїще, як Мамай воював, вільний козак, хоч куди козак, мандрівочка – рідна тіточка, крик мов підступає орда, заголити в солдати, сідати в чужі сани, заливати за шкуру сала, накрити мокрим рядном, шпильки заганяти, прикувати до ганебного стовпа;

Рослинний і