У видах красномовства, що обслуговують відкрите змагання різних точок зору (насамперед, судове і політичне), рекомендується виділити основний спірний пункт і довколо нього будувати промову. Цей основний пункт повинен піддаватися перевірці за допомогою ряду, так званих, статусів: статусу встановлення (позивач затверджує, що відповідач образив його, а відповідач заперечує факт образи – задача суддів установити, чи мала місце образа); статусу визначення (при одному визначенні образи висловлення відповідача на адресу позивача може вважатися образою, а при іншому – не може), статусу кваліфікації (наприклад, судді повинні визначити, чи були перевищені межі необхідної оборони) і деяких інших.

У старій риториці матеріал структурувався відповідно до конкретних справ (causa) і загальних питань (quaestio). Виведення останніх із перших здійснювалося шляхом відволікання від конкретних обставин справи. Наприклад, із конкретної справи «кандидат N під час останньої виборчої кампанії був двічі викритий у неправді» можна вивести загальне питання «чи припустимо брехати в ім'я одержання влади?» Загальні питання у свою чергу підрозділяються на практичні (як у наведеному прикладі) і теоретичні, наприклад, «у чому полягає призначення людини?».

До способів розкриття теми відноситься, зокрема, чи буде тема подаватися у проблемному вигляді або описово, у вигляді безстороннього логічного розмірковування або емоційно. Ці різні способи як стара, так і нова риторика зводять до джерел або модусів переконливості. Таких модусів є три: логоси, етос і пафос.

Для їх ілюстрації наведемо декілька фрагментів легендарних захисних речей відомого адвоката Плевако М.Ф., які принагідно дозволять змалювати силу його емоційної судової риторики і ораторського таланту.