Вправа ІІІ

Приготуйте губи до [w]. Створіть високий підйом задньої частини спинки язика. А тепер вимовіть слово [wі:] з протяжним [w] і довгим [і:]; тобто [wwwі:]. Потренуйтеся! Далі вимовіть слово [wwwai] і слово [wwwеn].

Вправа IV

Щоб не помилятися у вимові звуку [w] проаналізуйте неправильне вимовляння [`weri`vel] замість правильного [`veri `wel]. Потім потренуйтесь тільки у правильному і швидкому вимовлянні [`veri `wel; `veri `wel;`veri `wel].

Фонема [h]

Вправа І

Вимовіть оклики Аха! Охо!, замінивши в них приголосні звуки протяжними видихами. При тренуванні хриплий звук [х] повинен повністю зникнути.

Вправа ІІ

Вимовіть слова: хихотіти, хохати, замінюючи звук [х] видихом. Потренуйттися в такій навчальній вимові цих слів.

Вправа ІІІ

Відкрийте рот, почніть вимовляти подовжений український [х] і спостерігайте з допомогою дзеркала, в якому положенні знаходиться язик. Ви побачите, як задня спинка язика підіймається. Потім перевірте положення язика при чистому видисі; тепер задня частина спинки язика не підіймається. Це і є положення язика при вимові англійського звуку [h].

Вправа IV

Як можна тихіше, пошепки вимовіть сполучення англійського звуку [h] з українськими голосними:

[ho, ha, he, hu, hy].

Фонема [r]

Вправа І

Відкрийте рот для українського [а] і, не підіймаючи щелепи, вимовіть [р]. Потренуйтеся!

Вправа ІІ

Підведіть напружений нерухомий кінчик язика до альвеол так, щоб між язиком і альвеолами залишалась невелика щілина. Навчіться продувати повітря через неї. Далі, повільно видихнувши через щілину і подавши голос, вимовіть англійський звук [r]. Повторіть цю фонему декілька разів одним видихом [r..r..r..].

Вправа ІІІ

Почніть повільно вимовляти англійський звук [r], а закінчіть словом [rait]. Вимовіть знайомі вам англійські слова, які починаються звуком [r].

Голосні фонеми

Як вже говорилося, свідоме наслідування є основою методу, але воно ніколи не повинно перетворюватися в механічне, без аналізу повторення. Але часто трапляється так, що в самого вчителя вимовні навички нечіткі або не відповідать нормам літературної вимови.

Нижче пропонуються прийоми попередження помилок в довжині для окремих голосних звуків.

Вправа І

Наспівайте виразно українські фрази і помітьте, що при такому вимовлянні ми “викидаємо” голосні:

Ціка-а-ава книжка!

Гарни-и-й шарф!

Чудо-о-овий день!

Мі-і-інеральна вода!

Та ну-у-у!

Ще-е-едрий вечір!

Вправа ІІ

Наспівайте близькі по звучанню англійській й українській слова (по вертикалі і по горизонталі). Вловіть різницю у звучанні в українській і англійській мовах:

[ma:] – [ta:]

[mo:] – [to:]

[my:] – [ty:]

Вправа ІІІ

Наспівайте наступні два рядки слів і звукових сполучень:

[ти:] – [ті:] – [ti:]

[те:] – [тє:] – [te:]

Проаналізуйте різницю між англійськими і українськими звуками.

Вправа IV

Наспівайте українські слова, а англійські з правильними довгими голосними (слідкуйте, щоб голосні не пом’якшувалися):

[клі:н] – [kli:n]

[слі:н] – [sli:n]

[бі:т] – [ bi:t]

[сі:] – [ si:]

Вправа V

Виконайте порівняльну вправу, звертаючи увагу на довжину голосного:

[pi:t] – [pit]

[po:t] – [pot]

[ba:k] – [bЛk]

[pu:l] – [pul]

[he:] – [he]

Одночасно слідкуйте за усіма особливостями артикуляції англійських приголосних.

При виявленні в подальшому помилок в учнів у довжині голосних корисно вибірково повертатися до цих вправ. Для попередження помилок у вимові окремих голосних часто доводиться рекомендувати закріплення будь-якого елементу для даної фонеми.

Наприклад, відомо, що учні помиляються у вимові англійських голосних [o], [u], які вони надмірно огубляють за звичкою до однотипних фонем в рідній вимові, при цьому положення язика і нижньої щелепи може бути правильним.

3. Важкі поєднання фонем

Питання про важкі поєднання фонем має на увазі труднощі, що виникають вже не стільки як труднощі окремих артикуляцій, скільки акумуляція їх у поєднанні в такій послідовності, яка створює нові труднощі і необхідність додаткового опрацювання. В цих випадках принцип попереднього усвідомлення всіх деталей переходу від одного устрою до іншого, врахування різних асимілятивних особливостей відіграє важливішу роль. Так, наприклад, у важкому поєднанні [str] необхідно наперед підготувати учнів до того, що після [s] кінчик язика повинен піднятись доверху і, торкнувшись альвеолярної дуги, утворити щілину для [r]. Без такої підготовки українські учні обов’язково вимовлять по-українськи [стр], як у слові страх.

Найбільш важкими поєднаннями фонем зазвичай вважають і т.п. В практиці навчання вимови можна зустрітися з великою різноманітністю важких поєднань приголосних, голосних з приголосними або тільки голосних у словах.

Досвід показує, що кращим є принцип роздільної підготовки артикуляційних органів до відтворення деяких важких для українських учнів взаємозв’язків між англійськими фонемами. Наприклад, якщо ми будемо готувати учнів до вимови поєднання , то запропонуємо це таким шляхом: подовжено і плавно вимовити , щоб язик “запам’ятав” потрібне положення. Потім плавний, чіткий перехід від до поступово перетворюється у швидкий.

Крім вже згаданих, важкими для учнів є й такі поєднання, як та інші поєднання з фонемою , в виду різкого переходу від одного положення органів мови до другого: необхідність від змикання губ чи верхнього положення язика миттєво перейти до значного розімкнення губ й одночасного створення низького підйому середньої спинки язика.

Перехід поєднань типу до носового сонанта чи до альвеолярних фонем також вимагає спеціальної підготовки органів мови. Одне слово приховує в собі ряд важких переходів органів мови від одного складного устрою до іншого; в ньому три фонеми дальньої групи у важкому артикуляційному поєднанні. Правильна артикуляція таких слів може бути тільки результатом довготривалого тренування органів мови.

Так, спочатку потрібно досягти правильної вимоги фонеми ,далі навчити вимовляти , до поєднання шляхом швидкого відтягування язика додати , а після тренування вимови закінчити глухим задньоязичним і, нарешті, правильною вимовою всього слова . Тільки таким шляхом можна подолати труднощі вимови схожих слів. Якщо в