Елементарні висловлювання про предмет мовлення - як нерозчленовані так і розчленовані - це основна, вихідна одиниця комунікативної побудови.

Речення та складні синтаксичні цілі, що мають найменшу контекстуальне значущу смислову єдність, становлять семантико-синтаксичне наповнення елементарного висловлювання про предмет мовлення. Виявляючи з допомогою контекстуального аналізу такі речення й складні синтаксичні цілі, ми водночас виявляємо елементарні висловлювання про предмет мовлення.

Маючи в своєму розпорядженні семантико-синтаксичні ознаки елементарного висловлювання про предмет мовлення, ми можемо перейти до аналізу реальних висловлювань про предмет мовлення, які або збігаються з елементарними висловлюваннями, або побудовані з елементарних висловлювань.

Категорія власне комунікативної одиниці формується в системі понять мовленнєвого спілкування. Кожний текст, мовленнєвий твір характеризується темою - тобто спрямованістю його змісту на певне відображення дійсності, а це в свою чергу є позначенням основного предмета мовлення. Текст також реалізує певну ідею, закладену в основну спрямованість його змісту. Реалізація названих категорій відбувається з допомогою повідомлень про відповідні предмети мовлення.

Структура публіцистичного тексту відображує два взаємопов’язані процеси: з одного боку, дістає мовне вираження (у вигляді речень або поєднання речень - на основі притаманних їм зв’язків і й відношень) окремий цілісний в умовах контексту мислений зміст; із другого - утворені семантико-синтаксичні одиниці підпорядковуються організаційній функції власне комунікативних одиниць - висловлювань про тематично зумовлені предмети мовлення. Це створює в тексті складні переплетіння одиниць, які беруть участь у цьому процесі. Завдяки виявленню власне комунікативної одиниці - висловлювання про тематично зумовлений предмет мовлення - конкретизується зміст безпосередніх складових тексту як комунікативно-мовлепнєвого твору, в яких знаходить відображення його об’ємно-кількісна, функціонально-змістова, в цілому жанрово-стильова специфіка.

Увага до науково обгрунтованого формування мовленнєвої змістовності, виразності, до тактики виявлення авторської позиції - та грань роботи над текстом, яка безпосередньо пов’язана з виробленням усвідомленого, впевненого володіння словом. Оскільки в підручниках і посібниках розгляд текстової структури має формально синтаксичний характер, їхні матеріали необхідно доповнити описом власне комунікативної сутності творення тексту, треба приділити більше уваги аналізові логіко-комунікативної значущості синтаксичних одиниць, їхньому функціонуванню в тексті. Практичний підхід до оновлення навчальної літератури має полягати й у широкому застосуванні текстового матеріалу в ході розгляду будь-якого явища мови.

Наш час характеризується створенням прогресивних технологій, що допомагають значно піднести рівень виробництва. Цьому загальному устремлінню співзвучна орієнтація на розробку своєрідних "технологій", що слугують удосконаленню мовленнєвої діяльності. Поглиблення технологічної оснащеності викладання, вивчення мови, зокрема навичок побудови тексту, передусім залежить від ступеня активного практичного освоєння нагромадженого теоретичного матеріалу, нових, досконаліших знань, що відкриваються з його допомогою.

Література

1. Данеш Ф.,Гаузенблас К. К семантике основних синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков: копцепция и методи. - М.:Наука, 1974. - С. 97.

2. Акишина А.А. Структура целого текста. - М.: Прогресе, 1979. - С. 24. Див. також Иванченко Р.Г. Лингвистика текста й принципи оптимизации текста: Проблеми литературного рсдактирования на мате-риале украинской речевой практики: Автореф. дис. ... канд. филол. наук/Киев. ун-т им.Тараса Шевченко. - К., 1989 30 с.; Мамалига A.І. Галузі функціонально-комунікативного вивчення тексту // Вісн. Київ. ун-ту.Сер. Журналістика. - К., 1995. - Вип. 2. – С. 177 - 188.

3. Сланский В. Грамматика - как она есть и как должна быть. Пять научных бесед, предложенных в С.-Петербургском педагогическом музее. - СПб., - 1887. - С. 3.

4. Gardiner A. The Theory of Speech and Language. - Oxibni, 1932. - P. 208.

5. Пешковский A.M. Pyccкий синтаксис в научном освещении. - 6-е изд. - М.: Учпедгиз, 1938. – С. 526.

6. Там же. - С. 526.

7. Drommel R. Sprеchpause als Grenzsignal іm Text. Goppingen: Kummerle, 1974. - (Goppingen Akad. Beitz.; N 99).- sincerely. 49.

8. Балли Ш. Общая лингвистика й вопросы французского языка / Пер. с франц. - М.: Изд-во иностр.лит., 1955. - С. 43.

9. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка.- Л.: Учпедгиз, 1941. - С. 29.

10. Там же. - С. 19.

11. Востоков А.Х. Русская грамматика. - М.:Наука, 1974. - С. 11. Пор. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис:підручник. - К.: Либідь, 1993. - С. 145-156.

12. Психологический словарь. - М.: Педагогика,1983. - С. 347.

13. Русанівський В.М. Поняття семантичного істилістичного інваріанта // Мовознавство. - К., 1981. - №3. - С. 17.

14.Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. - С. 383.

15. Распопов И.П. Актуальное членение предложения. - Уфа, 1961. - С. 112.

16. Борботько В.Г.Элементы теории дискурса. - Грозний, 1981. - С. 113.

17.Черняховская Л.А. Смысловая структура текста и ее границы. // Вопр. языкознания.- 1983. - № 6. - С. 117-127.

18. Серкова Н.И. К вопросу о внутреннем строении синтаксических единств // Вест. Моск. ун-та. Сер. Филология.- 1967. - №4. - С.29-36.

19. Див.: Зимняя И.А. Предметний анализ текста как предмета творення // Смысловое восприятие речевого сообщения (в условиях массовой коммуникации). - М.: Наука, 1976. - С. 57 - 64; Севбо И.П. Об изучении структуры связного текста // Лингвистические исследования по общей и славянской типологии.- М.: Наука, 1966. - С. 16-32.

20. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1977. - С. 167.

21. Поспелов