Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі. Смерть задля всього того, чим він відрізнявся від других людей. Він повинен уде загинути – стати іншим народом.

Мова це дума народу, Це проста і разом з тим правдива істина. Якщо забувається мова, то народ, який користувався цією мовою, зникає, але не фізично, а морально. Українська мова – одна з найкрасивіших і милозвучніших мов світу. Багато різних письменників з усього світу прославляють українську мову. Ось деякі вислови з цього приводу: “Мова – це зброя”, “Не бійтесь заглядати у словник, це пишний яр, а не сумне провалля”. Художню культуру людства, його мораль і естетичність український народ збагатив своїми історичними піснями і думами. Ми винні втратити таку гарну мову, бо світ втратить одну з кращих перлин свого скарбу.

Адже мова народна – це золотий запас душі народу, з якою виростаємо, якими живемо і завдяки якому маємо право і гордість милуватися рідним народом.

Література.

1. Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії укр. мови та хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини ХІ-ХIII вв. К., 1924;

2. КІУЛМ, т. 1-2. К., 1958-61; Хрестоматія мат-лів з історії укр. літ. мови, ч. 1 — 2. К., 1959 — 61;

3. Жовтобрюх М. А. Мова укр. преси (До серед, дев’яностих років XIX ст.). К., 1963;

4. Чапленко В. Історія нової укр. літ. мови (XVII ст. — 1933). Н.-Й., 1970;

5. Плющ П. П. Історія укр. літ. мови. К., 1971;

6. Мова і час. Розвиток функц. стилів сучас. укр. літ. мови. К., 1977;

7. Русанівський В. М. Джерела розвитку східнослов’ян. літ. мов. К., 1985;

8. Житецький П. Г. Вибр. пр. Філологія. К., 1987;

9. Шевельов Ю. Укр. мова в першій пол. двадцятого століття (1900 — 1941). Стан і статус. Мюнхен, 1987;