середовища – все це наявне в наших мовленнєвих виявах. Мовленнєвий етикет можна визначити як правила, що регулюють мовленнєву поведінку. Це широка зона одиниць мови й мовлення, яка словесно виражає етикет поведінки, дає нам в руки ті мовні багатства, які є в кожному суспільстві для вираження неконфліктного ставлення до людей, а етикет регулює складний вибір доречного засобу конкретною людиною, для її конкретного адресата, у конкретному випадку, ситуації.
Культура поведінки, культура спілкування і мовленнєвий етикет. Культура спілкування – частина культури поведінки людини у суспільстві. Культура поведінки – сукупність форм щоденної поведінки людини (у побуті, у спілкуванні з іншими людьми), у яких знаходять зовнішнє вираження моральні та естетичні норми такої поведінки. Культура поведінки не буває поза культурою спілкування, і навпаки. Мовленнєвий етикет – важливий компонент національної культури. У мові, мовленнєвій поведінці, усталених формулах (стереотипах) сформувався багатий народний досвід, неповторність звичаїв.
Література:
1. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.,1989.
2. Гольдин В.Е. Речь и этикет. – М., 1983.
3. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. – М., 1978.
4. Крысин Л.П. Речевое общение и социальные роли говорящих // Социально-лингвистические исследования. – М., 1976.
5. Почепцов Г.Г. Слушатель и его роль в актах речевого общения // Языковое общение: Единицы и регулятивы: Межвузовский сборник научных трудов. – Калинин, 1987.
6. Формановская Н.И. Речевой этикет и культура. – М., 1989.
7. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. – М., 1980.
8. Рождественский Ю.В. Введение в общую филологию. – М., 1979.
9. Соковнин М.В. О природе человеческого общения: Опыт философского анализа. – Фрунзе, 1974.