4. Аналітична (складена) форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням слів найбільш або найменш до нульової форми: найбільш прогресивний, найбільш зручно, найменш рентабельний, найменш переконливо.

5. Не слід за російською мовою для вираження найвищого ступеня використовувати слово самий: самий близький, самий небезпечний, самий щирий. По-українському: найближчий, найнебезпечніший, найщиріший. Природні фрази: найбільша (а не сама більша) заслуга, найвартісніші (а не самі вартісні) речі, найважливіший (а не самий важливий) іспит.

6. У нашій мові ступені порівняння прикметників утворюються і вживаються не зовсім так, як у російській. Лучшие люди українською не кращі, а найкращі люди, высшая мера наказания — не вища, а найвища міра покарання, высшее качество — не вища, а найвища якість; словосполучення высшая аттестационная комиссия треба перекладати найвища атестаційна комісія, высший законодательный орган — найвищий законодавчий орган.

7. Вищий ступінь порівняння прикметників часто виражається в російській мові не прикметником, а прислівником: брат моложе меня. По-українському: брат молодший від мене (за мене, ніж я). Неправильно: брат молодший мене, брат молодше мене.

8. Крім ступенів порівняння, українська мова володіє іншими засобами вираження міри якості. Це суфікси, префікси, відповідні прислівники: білявий, чорнявий, кислуватий (суфікси можуть мати значення неповного виявлення ознаки, тому ненормативним є вислів сир трохи кислуватий), прегарний, дуже гарний, надзвичайно талановитий і т. ін.

Для цього можуть добре прислужитися чимало сполучень простої (синтетичної) форми вищого ступеня зі словами багато, набагато, значно, далеко, ще, якомога тощо: багато кращий, не набагато сильніший, значно густіший, далеко менший, ще рівніший, “Якомога швидше утікай” (Іван Котляревський).

Невживаними в літературній мові є утворення з префіксом по-: поближче, повище, повлучніше, погарячіше, поглибше, поласкавіше, пошвидше. Тут можна легко обійтися і без нього: ближче, вище, швидше...

Драматизований — драматичний — драматургічний

Драматизований — відображений у драматичній формі; такий, що посилює напруженість. Драматизована (інсценована) повість. Драматизована ситуація.

Драматичний — сповнений драматизму. Драматична поза. Драматичний тенор.

Драматургічний — який стосується драматургії, драматурга. Драматургічна майстерність.

Зачин — почин

Передають різні відтінки значення. Зачин — перші вступні рядки або фрази у художніх творах. “Письменник майстерно користувався казковим засобом зачинів і закінчень” (з журналу). Почин — 1. Перші моменти вияву якоїсь дії, початок. “Він (Тугар Вовк) святкував почин свого нового життя” (Іван Франко).

2. Ініціатива, починання. Патріотичний почин.

Низинний — низовий

Збігаються у розумінні “нижчий від навколишніх земель; котрий перебуває на низині (низовині)”. Низинний край, низинна рослина.

Тільки низовий уживається в значеннях: а) вітер, який дме низом, переважно від води; б) низове козацтво; в) який пов’язаний з широкими масами, обслуговує їх. Низовий осередок, низова партійна робота.

Виклад — викладання

Виклад — письмова чи усна розповідь про щось; стиль, манера розповіді, опису. Детальний виклад, популярний виклад, форма викладу. “Доцент перейшов до викладу головних думок свого реферату” (Микола Руденко).

Викладання — дія або результат її, коли щось викладають, виймаючи з чогось, тощо. Викладання товарів у крамниці, викладання візерунків.

Утворення присвійних прикметників

Присвійні прикметники утворюються від назв людей і тварин. Від іменників 1-ої - назв людей - присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ин, причому кінцеві приголосні твірної основи [г], [к], [х] чергуються з [ж], [ч], [ш]: сестра - сестр-ин, баба - баб-ин, Ольга - Ольж-ин, тітка - тітч-ин, Солоха - Солош-ин. Якщо твірна основа закінчується на [j], маємо суфікс -ін (на письмі -їн): Лідія - Ліді-їн, Євдокія - Євдокі-їн.

Від іменників 2-ої відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів (-їв), який чергується з -ов, -ев (-єв):

а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів/-ов: дядько - дядьк-ів, дядьк-ов-ого;

б) якщо прикметник утворено від іменника м'якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв)/ - ев (-єв): Андрій - Андрі-їв, Андрі-єв-ого; лікар - лікар-ів, лікар-ев-ого.

Від назв тварин прикметники із значенням присвійності утворюються за допомогою суфіксів -ин, -ін (на письмі -їн): бджол-ин-ий, пташ-ин-ий, орл-ин-ий, змі-їн-ий, солов'-їн-ий; чи суфіксів -ач, -яч: соб-ач-ий, кач-ач-ий, тел-яч-ий, свин-яч-ий. Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи та додаванням закінчення -ий: вовчий, овечий.

Повна та коротка форми прикметників

Більшість прикметників української мови функціонує у повній (змінній) формі, і лише незначна кільіксть прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має коротку (незмінну) форму: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад та ін. Прикметники у короткій формі мають нульове закінчення.

Повні форми прикметників існують у двох різновидах: 1)стягненій і 2)нестягненій формах.

1. Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному та знахідному відмінках однини і множини: гарная, гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії.Вони зустрічаються здебільшого в народній творчості та поезії.

2. Cтягнені форми є загальновживаними : гарна, гарне, гарні; синя, синє, сині. Стягнені і нестягнені форми прикметників жіночого і середнього роду відрізняються закінченнями: у нестягненій формі -ая, (-яя), -еє (-єє), -її (-її); у стягненій - -а(я), -е(-є), -і(-ї).

Особливості відмінювання прикметників

М'яка група

За кінцевим приголосним основи прикметники поділяються на прикметники 1) твердої та 2) м'якої груп.

До твердої групи належать прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний. Наприклад: добрий, вразливий, милий, прекрасний, народний, чистий. Сюди ж належать всі присвійні прикметники: батьків, Олексіїв, мамин, Софіїн, а також короткі форми прикметників: зелен, повен, годен, рад, жив.

До м'якої групи належать прикметники, основа яких закінчується на м'який приголосний та [j]: осінній, житній, ранній, художній, колишній, справжній, безкраїй, довговіїй, короткошиїй.

Тверда група

Відмінок | Однина | Множина

чоловічий рід | жіночий