— наймиліший. Форми найвищого ступеня можуть уживатися також з підсилювальними частками щонай... (що+най), якнай... (як+най), котрі надають їм значення найбільшої або найменшої міри якості ще категоричніше: щонайдорожчий, щонайтісніший, якнайкращий, якнайменший.
4. Аналітична (складена) форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням слів найбільш або найменш до нульової форми: найбільш прогресивний, найбільш зручно, найменш рентабельний, найменш переконливо.
5. Не слід за російською мовою для вираження найвищого ступеня використовувати слово самий: самий близький, самий небезпечний, самий щирий. По-українському: найближчий, найнебезпечніший, найщиріший. Природні фрази: найбільша (а не сама більша) заслуга, найвартісніші (а не самі вартісні) речі, найважливіший (а не самий важливий) іспит.
6. У нашій мові ступені порівняння прикметників утворюються і вживаються не зовсім так, як у російській. Лучшие люди українською не кращі, а найкращі люди, высшая мера наказания — не вища, а найвища міра покарання, высшее качество — не вища, а найвища якість; словосполучення высшая аттестационная комиссия треба перекладати найвища атестаційна комісія, высший законодательный орган — найвищий законодавчий орган.
7. Вищий ступінь порівняння прикметників часто виражається в російській мові не прикметником, а прислівником: брат моложе меня. По-українському: брат молодший від мене (за мене, ніж я). Неправильно: брат молодший мене, брат молодше мене.
8. Крім ступенів порівняння, українська мова володіє іншими засобами вираження міри якості. Це суфікси, префікси, відповідні прислівники: білявий, чорнявий, кислуватий (суфікси можуть мати значення неповного виявлення ознаки, тому ненормативним є вислів сир трохи кислуватий), прегарний, дуже гарний, надзвичайно талановитий і т. ін.
Для цього можуть добре прислужитися чимало сполучень простої (синтетичної) форми вищого ступеня зі словами багато, набагато, значно, далеко, ще, якомога тощо: багато кращий, не набагато сильніший, значно густіший, далеко менший, ще рівніший, “Якомога швидше утікай” (Іван Котляревський).
Невживаними в літературній мові є утворення з префіксом по-: поближче, повище, повлучніше, погарячіше, поглибше, поласкавіше, пошвидше. Тут можна легко обійтися і без нього: ближче, вище, швидше...
Драматизований — драматичний — драматургічний
Драматизований — відображений у драматичній формі; такий, що посилює напруженість. Драматизована (інсценована) повість. Драматизована ситуація.
Драматичний — сповнений драматизму. Драматична поза. Драматичний тенор.
Драматургічний — який стосується драматургії, драматурга. Драматургічна майстерність.
Зачин — почин
Передають різні відтінки значення. Зачин — перші вступні рядки або фрази у художніх творах. “Письменник майстерно користувався казковим засобом зачинів і закінчень” (з журналу). Почин — 1. Перші моменти вияву якоїсь дії, початок. “Він (Тугар Вовк) святкував почин свого нового життя” (Іван Франко).
2. Ініціатива, починання. Патріотичний почин.
Низинний — низовий
Збігаються у розумінні “нижчий від навколишніх земель; котрий перебуває на низині (низовині)”. Низинний край, низинна рослина.
Тільки низовий уживається в значеннях: а) вітер, який дме низом, переважно від води; б) низове козацтво; в) який пов’язаний з широкими масами, обслуговує їх. Низовий осередок, низова партійна робота.
Виклад — викладання
Виклад — письмова чи усна розповідь про щось; стиль, манера розповіді, опису. Детальний виклад, популярний виклад, форма викладу. “Доцент перейшов до викладу головних думок свого реферату” (Микола Руденко).
Викладання — дія або результат її, коли щось викладають, виймаючи з чогось, тощо. Викладання товарів у крамниці, викладання візерунків.
Прикметникові словотвірні синоніми — це переважно деривати, утворені за допомогою однофункційних словотворчих засобів, які додаються до спільної твірної основи [2,с.21-22] — іменникової, дієслівної чи прикметникової (бджолиний-бджо-лячий, хрипкий-хриплий, блідавий-блідуватий). Крім того, словотвірними си-но-ні-ма-ми вважаємо і спільнокореневі прикметники, що утворені від різних мотивуючих баз. Ними можуть бути не тільки різноструктурні іменники, дієслова і т.д., а й слова різних частин мови зі спільним коренем. Рідко словотвірні синонімні відношення виникають і між первісним та похідним прикметниками, що мають одну або кілька спільних семем.
Моделі дериваційної синонімії прикметників, які мотивуються різними час-ти-на-ми мови, були відомі вже в українських пам’ятках XI ст. У новий період пари (ря-ди) прикметникових словотвірних синонімів різної мотивації (обов’язково спільно-кореневими словами) найчастіше відповідають моделям: віддієслівний при-кметник — відіменниковий прикметник, рідше відіменниковий прикметник — відприслівниковий прикметник і в поодиноких випадках відіменниковий при-кметник — відчислівниковий прикметник та відіменниковий прикметник — відприкметниковий прикметник.
Усі ці моделі вимагають основоцентричного підходу і, відповідно, кла-си-фі-ка-ції словотвірних синонімів за відношенням між їх мотивуючими базами, як і при де-риваційній синонімії прикметників, мотивованих спільнокореневими словами тої са-мої частини мови — різноструктурними іменниками й дієсловами. В обох випадках компоненти дериваційних синонімних пар можуть утворюватися як тим самим, так і різними способами (суфіксальним — морфолого-синтаксичним), за допомогою як того самого суфікса, так і різних однофункційних формантів (-уч- і -н-, -н- і -ов-, -уч- і -овит-, -лив- і -уват-). Проте відмінність між дериваційними прикметниковими синонімами, утвореними від різних частин мови, помітна на вищому ступені уза-галь-нення словотвірних значень, порівняно з тими парами, що мотивуються тою самою частиною мови. Спільним є тільки найзагальніше дериваційне значення, наприклад, “вираження якісної ознаки через відношення до мотивуючого слова” у прикметників типу болючий - болісний (від дієсл. боліти й ім. болість). Якщо конкретизувати від-ношення між мотивуючим і мотивованим і формулювати часткові словотвірні зна-чен-ня, то помітна відмінність: “вираження якісної ознаки через відношення до діє-слова” і “вираження якісної ознаки через відношення до іменника”. На рівні ж лек-сич-ному збігаються тільки окремі семеми цих слів. Наприклад, у Словнику українсь-кої мови так розкривається спільне переносне лексичне значення наведених при-кмет-ни-ків: “тяжкий, який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток; викликаний цими почуттями” [СУМ, I, 215, 214]: Перед очі виринув болючий спогад. О болісна омана [Іздрик, 9]. Пор. аналогічну словотвірну синонімну пару: щербатий - щерблений (від