Отож, мотивуючі бази словотвірних синонімних прикметників (похідних від різних частин мови) переважно пов’язані як мотивуюче слово — похідне слово. Найчастіше це:

дієслово— | іменник — прикметник—

прикметник

або, навпаки,

іменник— | дієслово — прикметник—

прикметник.

Із відіменниковими ад’єктивами в словотвірні синонімні зв’язки вступають як відінфінітивні, так і віддієприкметникові ад’єктиви. Часто мотивуючі бази по-в’я-за-ні як назва дії — назва діяча, її виконавця; назва дії — назва результату, на-слід-ку; назва предмета — назва дії, мотивована назвою предмета.

Наприклад, в українській мові XIX - поч. XX ст. засвідчені такі дериваційні синонімні ряди, як зажирливий - зажиракуватий (від дієсл. зажирати та ім. за-жирака): Од чого то є такі инші зажирливі. Ото у нас чоловік Рогуля — за-жи-ра-ку-ва-тий [Гр., II, 39]; копательний - копачкий (від дієсл. копати та ім. копач): Щирі були покійники... копательні. Дід Юрко замолоду був копачкий [Гр., II, 280] (прикметники означали “працьовитий, наполегливий”); мірчий - мірничий (від дієсл. міряти та ім. мірник): Мірчий апарат. Мірничий апарат [Фав., 2]; робочий - робітний - ро-біт-ли-вий - роботящий (від ім. робота і дієсл. работати [С., III, 3], яке в новому періоді вийшло з ужитку): Робоча, як бджола. Там є дівка дуже красна, та лель не робітна. Чи хороша чи вродлива, чи до діла робітлива. Ручки ж мої роботящі [Гр., IV, 26]; а також вальковий - валькований (від ім. вальок — комок глини для обмазування стін та від дієсл. валькувати) [Гр., I, 124]; забутний(-ій) - забутковий (від дієсл. забути та ім. забуток) [Гр., II, 10]; ростючий - ростовитий (від дієсл. рости та ім. ріст) [Гр., IV, 79, 80]. Ці пари (ряди) не збереглися в сучасному нормативному вжитку.

Прикметникові ряди, що протягом певного часу існували як словотвірні синоніми, розпадалися й унаслідок втрати одного або кількох компонентів. На-прик-лад, гидкий - гидний - гидючий - гидосний (від дієсл. гидити та ім. гидість): Гидкий, як поплазка. Доле ж моя гидна. Таке гидюче, що й глянути на нього не хочеться. Гидосний [Гр., I, 282]; отруйний - отруйливий - отрутний (від дієсл. отруїти та ім. отрута): Слався м’ясистим листом отруйний молочай. Гагів отруйливих наковтавсь. Збирали вони навіть отрутних тарантулів [СУМ, V, 810, 811]; плачний - плачливий - плакучий (плачучий) - плаксивий (від дієсл. плакати або ім. плач та ім. плакса): Плачним голосом вимовляла. Плачливі співи серце розбивали. І пісня та ...жалібна, витяжна, плакуча. Плачучим голосом допитувався. Голос в Андрія тонкий, плаксивий [СУМ, VI, 572, 560, 572, 559]; співний - співливий - співучий - співочий (від дієсл. співати та ім. спів): Маєш же свашеньки співнії. Які співливі баби. Пташка співуча. Ве-се-ла, мов пташка співоча [Гр., IV, 176]. На сучасному етапі переважили й активно функ-ціонують прикметники гидкий, отруйний, співучий - співочий, плакучий - плак-сивий (із ширшою сполучуваністю компонентів на -уч-ий).

У сучасній українській мові відіменниковий і віддієслівний прикметники формують словотвірні синонімні ряди і з активною, і з можливою паралельністю. Наприклад, як активно паралельні сьогодні функціонують деривати: тямучий (тя-му-щий) - тямкий - тямовитий (тямковитий) (від дієсл. тямити та ім. тяма): Він чоловік тямучий. Дуже тямущий чоловік. Хлопець гарний, тямовитий [Гр., IV, 303]. Жінка — людина тямка. [Хлопець] розумний, тямковитий [СС, I, 683]. Функційно до-мінує на сучасному етапі ад’єктив тямущий [СС, I, 683]; тремтячий - трем-тли-вий - тремкий (від дієсл. тремтіти та ім. трема): Горбатий лив тремтячою ру-кою. Онук ніс миску в малих тремтливих руках [Ш., I, 324, 344]. Заголублені спогади, дотик тремкої руки [Савка, 28]. Тремтячий місяць. Від фігур падають тремливі тіні [Світ Софії, 107]. Тремкий серпанок [Ш., I, 383] (усі прикметники ряду характерні для художнього стилю; як міжстильові вживаються переважно деривати на -ач-ий, -лив-ий); гризучий - гризький - гризотний (від дієсл. гризти(ся) та ім. гри-зо-та): Неприємне гризуче почуття ще довго заважало йому зосередитися [СУМ, II, 167]. Не мав би відчувати нічого гризького [Ш., I, 274]. Непередбачена гризотна туга охопила його за душу [СУМ, II, 166]; дрімливий - дрімотливий - дрімотний (від дієсл. дрімати та ім. дрімота): Щоб ока світлого не випив Дмірливий ворон-птах. Сиділи на горбах, мов старі дрімотливі ворони [СУМ, II, 419, 418]; чванливий - чваньковитий (від дієсл. чванити(ся) та ім. чванько): Калиновський шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого Красюка. Він сам був дуже чваньковитий [СУМ, XI, 287]; скорбний - скорботний (від дієсл. скорбіти або ім. скорб та від ім. скорбота): Собака поклав скорбну морду на лапи [Ш, I, 410]. По скорботному виразу його очей вид-но було, що смерть Аркадія вразила його глибоко [СУМ, IX, 297]; аб-сор-бу-валь-ний - абсорбційний (від дієсл. абсорбувати та ім. абсорбція; обидва прикметники засвідчені як відповідники до рос. абсорбционный) [Хем., 95], хоч у середині століття функціонував тільки ад’єктив, мотивований іменником аб-сорб-цій-ний [Хім., 27]; ма-жо-рувальний - мажорантний (від дієсл. мажорувати та ім. ма-жоранта) [Мат., 90]; під-стильний - підстилковий (від дієсл. підстеляти та ім. під-стилка): Підстильний і під-стилковий торф [Гірн.91, 235]; покривний - покрівельний (від дієсл. покривати та ім. покрівля; обидва прикметники засвідчені як відповідники до рос. покривной) [Хем., 74], пор. раніше — тільки покривний [Хім., 124]; таб-ле-то-ва-ний - таб-лет-ко-вий (від дієсл. таблетувати та ім. таблетка): Таблетований і таб-лет-ко-вий матеріал [Хем., 220]; ґратований - ґратчастий (від дієсл. ґратувати та ім. ґра-ти): Ґратовані і ґратчасті вікна [НК]; кубований