якому пре неї згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблиці нумерують арабськими цифрами по порядку в межах розділу, крім тих, ще наводять у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, Таблиця 4.2 — друга таблиця четвертого розділу.
Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (перша літера назви — велика) й розташовують угорі. Назва має бути короткою. Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, то таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною чи поруч, або переносять на наступну сторінку, і повторюючи її головку та боковик. Поділяючи таблицю на частини, можна головку чи боковик заміняти відповідно номерами граф або рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці.
Слово «таблиця _____» зазначають один раз зліва над першою частиною таблиці; над іншими частинами пишуть так: «продовження таблиці ______» із зазначенням її номера.
Заголовки граф починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони утворюють одне речення із заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх друкують з великої літери. Заголовки й підзаголовки граф зазначають в однині; крапку в кінці не ставлять.
Список використаної літератури:
Вербицька Т.С., Чіннікова В.П. – Львів: Оріяна – Нова, 2001.
Віденко А.Н. Сучасне діловодство. – Київ: Либідь, 1998.
Лоза О.В. Діловодство та документування управлінської діяльності. Навчальний посібник. – Київ: УААУ, 1997.
Палех Ю.В. Управлінське документування. Навчальний посібник у 2-х частинах – Київ: ВКУ, 2001.
Коваль А.П. Ділове спілкування – Київ: Либідь, 1992.
Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – Київ: Вежа, 1994.
Альбов А.С. Лист зарубіжному партнеру. – Санки-Петербург: 1991.
Кузнєцова А.Н. Машинопис – Москва, 1991.
