Щодо методології, то вона визначає підхід до об'єкта; мовознавства, взаємозв'язок між суб'єктом і об'єктом дослідження,, спосіб побудови наукового знання, загальну орієнтацію і х*арактерІ лінгвістичного дослідження [ЛЭС, с. 299]. '*

Вибір методу залежить від багатьох факторів у тому числі й; від мети, якої бажано досягти. Так, можна прагнути до визначення] фразеологізму для конкретної мови, або до універсального визначення, яке можна застосувати до фразеології будь-якої мови.

46

; . Мстою будь-якою наукового дослідження є розкриття суті j.даного я и и їда, 'знаходження істини. Суть явища завжди одна, /метод і Із її розкриття може бути багато. Та коли з їх допомогою не

одержують одних і тих же результатів, то або методи хибні

(принаймні за винятком одною), або вони торкаються лише , частини явища, якоїсь однієї його риси, або на даному етапі j розвитку науки бракує відповідних даних для розкриття його суті.

Саме, очевидно, у ньому пол я гас справа у дослідженнях в галузі

. фразеології. Зокрема, існує понад десяток методів фразеологічних

-досліджені) і майже стільки ж результатів. Хоч, між іншим,

|кспостерігаються до певної міри подібності між деякими з них. їх

.можна згрупувати, виділити серед них щонайменше чотири групи.

І. Методи вузького розуміння обсягу фразеології. .. Найвідомішими серед них є метод семантичної

ідентифікації, коптскстолої ічний метод, метод фразеологічної

'аплікації, метод оточення, їх об'єднує приблизна спільність

''кінцевого результату: фразеологізми — це стійкі утворення на

<;зразок словосполучень (а не речень). Різняться ж вони, головним

чином, прийомами та способами дослідження і деякими

відхиленнями у визначенні сукупного об'єкта спостереження. 1 Метод семантичної ідентифікації. Цей мгетод був

опрацьований Ш. Баллідля визначення фразеологізму французької

|Цови. Він уперше поставив питання про фразеологію у власне

[^лінгвістичному аспекті. Його метод полягає v ТОМУГ шо v

словосполученні виділяється або не виділяється загальна ознака.

дає або не дає змогу замінити це словосполучення одним упростим словом — ідентифікатором. Ш. Баллі зазначає, що ^Ідентифікатор — це, передусім, логічний еквівалент, який служить Інше засобом опису явища і не є фактом мови. Тобто, зовсім не ^Обов'язково, щоб у мові існував еквівалентний синонім.

Цей метод дозволив Ш. Баллі дати таке визначення ^фразеологізму: "Сполучення утворює фразеологічну єдність, я к Ідо слова, що входять до нього, угратили всяке самостійне значення — воно притаманне сполученню в цілому, до того ж значення це нове, *дорівнює сумі значень його складових частин" [Балли, с. 97].

От2КеЛЦ._Баллі вважав фразеологізмами такі сполуки CJJJB. f яких слова повністю втрачають свою незалежність і постіино зживаються для вираження думок в одному матег)]алл>ному скдаді'. ЈВін вважав фразеологізми поруч із~словами одиницями мови, але Іаднішого порядку.

1 Метод семантичної ідентифікації не позбавлений суттєвого Гнедоліку: він не дозволяє однозначно відмежувати фразеологізми

47

під інших стійких сполук сліи. Порівн.: 'запалення легень — назиа хиоробн, де слоио запалення ужито в переносному значенні, сліпа кишка — анат. початковий відділ товстою кишечника у людини і вищих хребетних тварин/f^$(f^f^1%^<Z>23a6% Стара'Сіль -власна назва населеного пункту і т. п. , >

ВІІшачення фразеологізму, яке запропонував Ш. Баллі, стало, власне, класичним. Його суть з деякою варіацією ..містить більшість визначень фразеологізму, одержаних за .допомогою інших методів.

Контекстологічний метод. Він був запропонований Н.Н. Амосовою. Цьому методу, на її думку, притаманна максимальна об'єктивність дослідження, тобто він дозволяє звільнитися від логістичного, психологічного та одностороннь'о-стилістичного трактування досліджуваного явища.

СУТЬ цього методу^гюл я гає v визначенні типів контексту - - - -! Jl - - - -' та стійкий), кожен з яких має свої

особливості. ТПд контекстом JH.H. Амосова розуміє сполучення Јдова^ що семантичне реалізується (тобто слова, відносно реалізації значення якого контекст вичленовується), із вказівним мінімумом (тобто елементом мовного ланцюга, який несе сем'античну вказівку) [Амосова, 1963, с. 28].

Фразеологізмами Н.Н. Амосова називає одиниці постійного контексту. І

ГТцГпостійним контекстом вона розуміє певним способом фіксовану сполуку слів, у якій варіації компонентів у межаК одного і того ж семантичного результату взагалі неможливі або за певних умов максимально лімітовані [Амосова, 1963, с. 58].

Постійний контекст характеризується незмінністю лексичного складу. Порівн.: а) фраземи: beef tea "м'ясний відвар" (tea 'чай'), prick of conscience "муки (докори) сумління",І prick 'укол'), to grind (one's) teeth "скреготіти зубами" (to grind 'розмелювати, товкти'); б) ідіоми: red tape "бюрократизм^' ('червона тасьма'), dark horse "людина з неясною репутацією" ('кінь темної масті'). Після значення фразеологізму у дужках подаються значення компонентів, які притаманні їм у вільних сполуках1.

За своєю суттю і тут фразеологізми є словосполученнями із постійним складом компонентів, значення яких повністю або частково переосмислені.

Контекстологічний метод також не дозволяє однозначно відмежувати фразеологізми від інших словосполучень. Саме тому Н.Н. Амосова зараховує до фразеологізмів цілу низку термінів, наприклад: quick (або Roman) balance "безмен, пружинна вага"; Bell's palsy "параліч нерва обличчя" (параліч Белля) [Амосова, 1963, с. 66-68]. , § І

48

'У зв'язку із вжнішіїням'слова quick у переносному значенні до фшзеолргії феГІа бу^Іо б' зарахувати і такі словосполучення:( quick) llmchedn "сніданок на скору (илшдку) руку", quick frain =' ;ІіІиидким поїзд!, quick to learn ^ який швидко схоплює", quick turn "швидкий оберт", (ko^ieca) і т. п., шо є звичайними слово-сполученнями). ' 'і 'І

Окрім^тоІ'о, постійний контекст притаманний багатьом словосполученням, 'н'цгіфиклад, складним термінам, складним найменуванням тоидо. ' І,",',

1 Мет/рд! оточе'ння. Це один із структурних методів дослідження,,,^ дгіпрм'огоіо якого М_.Т. Тагієв намагається

ні від нефразеолргізмів. Під цим методом

його'автор розуміє прийом, який дозволяє встановити відношення мі^к рловосїюлученнями та^ле]иентами, що пов^язан.із. ними.

На думкуМГГ'''1