^належить усърму сярвосполученн^ю як єдТТШКГУ словосполучення виступає як одиниця класу і має властивість вступати у зв'язки |3'|іцшими елементами і утворювати моделі синта^сичйрї^пббудЬвй (конфігурації). h і ,*

Фраз'еЬ'л'огічн'о'ю одиницею М.Т. Тагієв називає сДово-, сполучення, 'Ідо має владне оточення .якеневипливае з валентних слш-ko^npHejMTiB'

Іетод оточ'ення1 був застосований до дієслівної фразеології, тобто лише до одного типу фразеологізмів. Одн,ак принципи, що лежать в його основі, на думку його автора, дозволяють вважати (його Цілком завершеним, шо може бути застосованим до усіх типів фразеологізмів.

1 І Окрім тог(р, метод оточення не дозволяє залучати до фразеології'стійкі фрази (прислів'я, приказки, крилаті фрази і

'..'І'" ' і., " ] и1,,: ' '., 49 '

І І1

І І

термінологічні сполучення), оскільки попи, на думку М.Т. Тагісма, не мають оточення. На жаль, мін не дас обтрушування них положень, не підтверджує сноєї думки прикладами.

Цілком справедливе 'зауваження з приполу недосконалості нього методу зробили М.М. Копилснко і З.Д. Попона. Вони *.зазначають, то різшшя між цільним сл оіюс пол учення м ^спиніть пилки и колесіГ і омонімічним фразеологізмом полягає в тому, шо у вільному сполученні слів іменник вживається у родовому (чого?), а при фразеологізмі — у давальному (чому?) відмінку. Детальний аналіз цих одиниць дозволив авторам прийти до висновку, що дистрибуція фразеологізму у семантичному відношенні багатша, ніж дистрибуція нефразеологізму (Копыленко, Попова, с. 251.

Оточення мають усі складні лексеми (атомна бомба/ Федеративна Республіка Німеччина, перше пересування приголосних, електростатичній й генератор, прокатний стан тощо). Цей метод дозволяє виявити усі стійкі словосполучення, але він не може диференціювати їх.

Таким чином, і цей метод не позбавлений тої ж вади, що й' обидва попередні методи: з його допомогою також не можн.а відмежувати фразеологізми від інших стійких сполук слів.

Метод фразеологічної аплікації. Він опрацьований В.П. Жуковим. Цей метод полягає в тому, що фразеологізм накладається на вільне словосполучення того ж лексичного складу (якщо воно є), а також внаслідок співвідношення загального значення фразеологізму з системою значень слів вільного вживання, якщо не можна утворити відповідного вільного слововживання. Цей метод дозволяє визначити, наскільки у компоненті зберігаються або, навпаки, втрачені словесні властивості — лексичні, граматичні, стилістичні та ін.,

Визначення методу аплікації має дві особливості, які зразу ж кидаються у вічі. По-перше, щоб провести операцію "накладання фразеологізму на. вільне словосполучення еквівалентного складу" чи "зв'язану з цим методику розгорнутих тлумачень фразеологізму" ^^^^^і^^^фй^Щ^ треба знати заздалегідь, що таке фразеологізм, а вже потім проводити операції щодо визначення межі фразеології, варіаційних властивостей фразеологізму тощо.

По-друге, власне аплікаційний метод стосується лише час-тини фразеологізмів. Над решту одиницями проводиться операція по зіставленню значень словосполучення (як пише Жуков, фразеологізму) із значенням слів, що входять до нього, у їх

50

Ill

вільному вживанні, тобто ,проірдя'ться Ізласпс дії, то характерні для методу семаїїшчпої мІснУж|)і,кашї.

,. Метод ф'раз.еЧхпрпчної аплікації, на думку В.11. Жукова, дао: змогу здійснити, ряд операиіі'0 важливих для'теорії фразерлогії: н)'встановит^ межу власне фрйзеолопзмш; 6) визначити варіантні властивості багатьох фразеблогізмів; Із) виявити ступінь семантичн'ої цілісності (фразеологізмів; г) розкрити явище нерівномірної лексикалізації фразеологізмів; poзклacифikyвaти фразеологічний матеріал;'д) визначити природу цілісного значення тощо Й^йЫ^^Й§^^44^^' ,

''***** Межу фразеології В.П. Жуков визначає двома крайніми різнрвидами одиниць: І надійні словосполучення — це фразео-логічне сполучення,, а,|Іш р/вні речення — це прислів'я, приказки І Крилаті ви рази І^ЙЙ^^^Йб^^Й^ ' , " ',

1 Визначені В.П. л^уковим 'рамки не видаються чiткими^ Його метод фразеологічної аплікації, я'к і'попередні методи, не дозволяє чітко'відмежувати фразеологрм'и від інших'стійких утворень: складних термінів, складних .найменувань toщOj

сгіост^рігаєТьсія роз'єднання єдиного об'єкта — термінів чи найменувань: одні одиниці належать до своїх сфер, інші — до

It Методи широкого розукгіння'обсягу фразеології.

Спільним для н|иіх є те', що вон й дозволяють залучати до фразеології' стійкі утворення на зразок словосполучень і речень. Сюди належать*

' , * ', ' * - , І 51 ' ''

І І

паріаційний і комплексний метоли і метод фразеологічної ідентифікації. ' Варіаційний метод. Цей метод буїз опрацьований В.Л. АрхаІІк'.Іьеьким. Він грунтується на комплексному вив/пенні f фразеологічних об'єктів у термінах підношень між їх частинами, Іззятими як одиниці момної структури.

До особливостей запропонованого методу належать: І) ииичення реальних Ізаріаиій фразеологізмів, що спосте-рігається в конкретних актах комунікації у певний хронологічний період; . '

2) синтез положень традиційного мовознавства \ методів1 структурної лінгвістики, зокрема системи залежностей Л. Єльмслева; ' ,

3) виділення фразеологічного значення як особливої, лінгвістичної категорії. ,

Разом з тим, В.Л. Архангельський не подає комплексу операцій цього методу для визначення фразеологічності,. словосполучення. Він називає сімнадцять ознак фразеологізму. З їх урахуванням і з позиції внутрішніх залежностей між компонентами вчений дає таке визначення фразеологізму; "Фразеологізмом називається існуюча в мові на даному етапі її історичного розвитку постійна комбінація словесних знаків: гранична і цілісна; відтворювана в мовленні його носіїв; основана на внутрішній залежності членів; яка складається мінімум з двох строго визначених одиниць лексичного рівня, які знаходяться у відомій послідовності; граматично організована за існуючими або > такими, що існували, моделями словосполучень або речень; яка має єдине значення, різною мірою комбінаторне у відношенні до значень поєднаних елементів, але стабільне у відношенйі до означуваного або виражального^Й&Б&ДОЗДОяСЙ^

До тих сімнадцяти ознак, які лежать в основі цього аж надто