^йГ>^^каІи<«?^^й^^ А.І'. Назарян Ішділяс ще окрім тою рийменникові і сполучникові фразеологізми $fc#JK{J##U все ж, фразеологізми виявляють менший набір функцій, ніж ловесні знаки. Однак це не свідчить про відсутність у >разеологізмів властивостей знакового характеру у цьому іідношенні, а лише про обмеження їх функціональної сфери і Іро те, що вони не дублюють кожен різновид словесних знаків. Отже, фразеологізмам на зразок словосполучення притаман-ні усі основні онтологічні властивості і характерні риси знака.

jffc Фразеологізми з граматичною структурою речення

Питання належності стійких словосполучень з граматичною структурою речення до фразеології продовжує залишатися суперечливим. На сторінках наукових досліджень пропонуються різні погляди з проблеми визначення їх функціонування і т. п.

Залежно від методу дослідження стійкі словосполучення з граматичною структурою речення — прислів'я, приказки, крилаті фрази, афоризми, модальні звороти, різні клішовані вирази тощо — отримують різний статус.

Представники вузького розуміння обсягу фразеології (Н.Н. Амосова, О.М. Бабкін, X. Касарес, та ін.) виносять названі звороти за межі фразеологічного фонду. На їх думку, такі звороти виконують у мовленні комунікативну функцію. Номінативна функція їм не притаманна. X. Касарес, зокрема, пише: "... Прислів'я не є лексичним фактом, що зводиться до єдиного концептуального еквівалента ... воно не є також сполученням слів, що одержують особливе значення при злитті у єдине понятійне ціле". І далі: "... приказки ... складають закінчене речення... у якому сполучаються щонайменше два поняття і в якому слова зберігають своє звичайне значення, пряме або переносне, і не деформується при цьому семантично в процесі творення нової неподільної лексичної єдності" [Касарес, с. 213]. (<%)

Думку X. Касареса щодо прислів'їв і приказок поділяє Н.Н. Амосова. Вона їх називає притчами-мініатюрами, особливостями яких є функціонування у синтаксично замкнутому вигляді; вони виконують функцію комунікації, а не номінації, цілісне значення їм не властиве, в систему мови вони не входять. Це автономні самоаичерпні і за структурою, і за змістом речення

[Амосова, с. 163].f>>)

Для Н.Н. Амосової предикативна структура звороту не є показником того, що ця сполука слів виходить за межі фразеології. Вона визнає фразеологізми предикативної структури і ділить їх

97

на діза підтипи: часткоію предикативні і цільно-предикативні.

Частково предикативними фразеологізмами дослідниця називає звороти, які містять граматично ведучий член (антецедент) і залежну від нього предикативну одиницю, наприклад: to fiddle while Rome is burning "тішитися, коли навколо біда"; to pay the piper while others call the tune "давати поживитися іншим без користі для себе".

Цільнопредикативними фразеологізмами Н.Н. Амосова називає: І) звороти, які мають структуру обставинних речень із сполучником підрядності: before you (one) can say Jack Robinson "блискавично, і ахнути не встигнеш"; as the crow flies "навпростець"; 2) фразеологізми, які виконують функцію вставних речень: as far as that goes "якщо вже говорити про це, щодо цього"; , as luck would have it "на щастя"; 3) фразеологізми, оформлені як частини складного речення, які мають відкриту структуру (доповнюються підпорядкованою предикативною одиницею): God knows (how, where etc.) "невідомо"; it goes without saying (that) "певна річ, звичайно". Цільнопредикативні фразеологізми мають постійний склад компонентів і цілісне значення і виступають у мовленні як готові одиниці (Амосова, 1963, с. 136—142). СЗ)

Вигукові звороти зразка pull devil!" pull baker! "А ну валяй! А ну хто кого!"; Save the mark! "та що ви!"; hang it (all)! "О, господи!"; look here "послухай!" і т. п. Н.Н. Амосова зараховує до фразеологічного фонду. У них, на її думку, відсутня усяка номінація і комунікація, як взагалі у вигуків, але вони мають цілісне значення, виступають у функції одиниць мови, які використовуються як готовий будівельний матеріал мовлення (Амосова, 1963, с. 142, 143). ft)

Представники широкого розуміння обсягу фразеології (О.В. Кунін, І.І. Чернишова, В.М. Шанський, А.Г. Назарян, B.I Гаврись та ін.) вважають стійкі сполуки слів з граматичною структурою речення фразеологізмами.

Так, О.В. Кунін вважає, що критерієм залучення того чи іншого словосполучення (особливо предикативного) до фразеологічного фонду служить наявність коефіцієнта фразеологічної стійкості не нижче мінімальної. Він пише: "... будь-яке речення, яке відповідає цьому критерію, є з нашого погляду фразеологізмом, незалежно від функції, яку воно виконує у реченні, і здатності до самостійного вживання" [Кунин, 1970, с. 205]. (Jo)

Щодо критеріїв номінації та комунікації для залучення одиниць до фразеології, то О.В. Кунін називає їх нерелевантними,

оскільки вони призводять до парадоксального положення. В англійській мові є фразеологізми, які можуть вживатися и активному і в пасивному станах. У залежності І$ід нього вони виконують функцію то номінації, то комунікації, наприклад: cross (або pass) the Rubicon — the Rubicon is crossed; shed crocodile tears — crocodile tears are shed. Отже, одна і та ж одиниця є одночасно фразеологізмом і нефразеологізмом |Кунин, 1970, с. 205]. (40)

Прислів'я і приказки відповідають критерієві, за яким

О.В. Кунін залучас їх до фразеологічного фонду. Однак за його

межами він залишає ті, у яких немас переосмислення компонентів,

наприклад: all is well that ends well; anpearances are deceptive;