Справа в тім, що логічна формула є загальнолюдським явищем. Вона відображає загальнолюдський досвід. Образи ж є національним явищем. Вони є також відображенням досвіду народу. Подібність за формою змії і шнурка, гарячої та холодної води знайомі не одному якомусь народу. Але різні племена, різні нації мають свою культуру, свій спосіб мислення, звідси і різниця в образах, що лежать в основі синонімічних прислів'їв та приказок. Хом іноді образи збігаються частково або й повністю.

Образ лежить в основі внутрішньої форми прислів'їв і приказок, а значення одиниць мови розкривається їх внутрішньою формою. Отже, взаємозв'язок образу і значення ППМРПІП'Ї» ;

Іриказок є фактом, який не повинен викликати жодного

Іаперечення.

8. Принцип (спосіб) знакотворення.

Фразеологізми з граматичною структурою речення ііазишиоть комунікативними одиницями. Оскільки комунікативні эли ни ці є знаками вторинного означування, то, зрозуміло, туди ж треба віднести і цей вид фразеологізмів. Найчастіше це аргументується їх структурними граматичними особливостями, наявністю у них предикації, підмета і присудка. До цієї характеристики долучають семантичні особливості, вказують на притаманність у них характеру речень, що передають певну інформацію. Так, О.В. Кунін виділяє клас комунікативних одиниць і зазначає з посиланням на О.О. Шахматова, що під комунікацією він розуміє "повідомлення про дійсність, виражене реченням" iKvHHH 1970. с. 312-3151. UM __

Власне структурна різниця між цими знаками не є достатньою для їх чіткого розмежування: окремі слова можуть виступати у функції речень, не усі словосполучення є номінативними одиницями, а речення може бути лексемою. Суттєва різниця між знаками первинного і вторинного означування полягає передусім у характері їх семантики, у їх функції чи призначенні.

Мова як універсальна система знаків має властивість подвійного означування: семіотичний і семантичний. Суть цього явища полягає в тому, що мова може одночасно здійснювати означення знаків і означення висловлювання. За кожний з цих процесів відповідають різні одиниці, різні знаки.

Семіотичний спосіб означування притаманний мовному знаку, що робить його цілісною одиницею. У такому разі знак ототожнюється сам з собою і виявляє розбіжності з будь-яким іншим знаком, його мусять пізнавати усі мовці певного колективу, і в кожного він повинен викликати ті самі асоціації. Семіотичне означування вільне від усякої референції.

Семантичний спосіб означування породжується мовленням.

schrie Runipf. "Wir mussen den Spruch andcrn, Mohn: Nach tins d Paradies!"

Mohn erhobsich und deklamieile salbungsvoll mil ausgebrcitcti Handen: "Apres nous le paradis!" (B. Kellcrniann).

У цьому уривку використана крилата фраза, яку приписую королю Людовику XV: Apres nous le deluge! Його німецькі-відповілиик: Nach tins die Sintflul! — Після нас хоч йото В. Келлерман модифікує її трьома способами. Спочатку в використовує зворот у скороченому вигляді: Apres nous. Зміь зазнало лише означуюче, бо означуване, тобто смисл крилатої виразу завжди зберігається у пам'яті мовця. Власне знання смиа фразеологізму і його форми дозволяє робити відповідні до замиа мовця видозміни. Згодом письменник замінює компонеї фразеологізму. Персонаж Румпф не погоджується із значення крилатого виразу. Він замінює компонент deluge (потоп) І Paradies (рай) і в німецькому варіанті крилатий вислів звучиї так: "Nach uns das Paradies!" — "Після нас рай!" А поті письменник устами іншого персонажа повторює змінений вирі французькою мовою: "Apres nous le paradis!" Модифікація цьог крилатого виразу супроводжувалась також змінами йог конотативного значення. ^-~--

Загалом фразеологізмам з граматичною структурою-речеш як знакам мови властивий асиметричний дуалізм: означую1! прагне набути іншого смислу, означуване — виразити себе в інші формі. Знакам вторинного означування явище асиметричної дуалізму не притаманне.

Очевидно, не має достатніх підстав вважати прислів'я приказки знаками вторинного означування, знаками ситуації Так, Г.Л. Перм'яков вважає, що прислів'я і приказки є знакам ситуацій і відношень між речами [Пермяков, 1970, с. 19]. **

Такої ж думки дотримується і Є.Н. Саввіна. Вона зазначає, І| слова характеризуються як знаки понять, а прислів'я і приказки — f знаки ситуацій. З посиланням на Ю.Д. Апресяна стосовно вим( описання смислів слів і смислів речень Є.Н. Саввіна пиці "... означуване речення, яке описує певну ситуацію, і означуване слоі яке описує певні поняття, повинні мати одну і ту ж форму запису І [Саввина, с. 204]. її

Вона вважає прислів'я і приказки такими ж знаками, я| речення. І

Своєрідний погляд стосовно означуваного стійких фрї належить Л.Ф. Козирєвій. На її думку, стійка фраза передає суї складного денотата — поняття ситуації. І далі вона підкреслю* що "стійка фраза як одиниця мови позначає типову ситуацію,1

дьому розумінні иона с мовним знаком поряд із словом і Словосполученням" [Козырева, с. 5|.

Отже, суттю стійкої фрази, тобто її означуваним, є складний Денотат. Але в такому разі стійка фраза повинна бути знаком мовлення, оскільки денотат є одиничним явищем [Порівн. ОЯ, ,1972, с. 308|.

f Такий самий характер має і ситуація. Як уже зазначалося, означуваним речення є певна ситуація.

Таким чином, Л.Ф. Козирєва вважає, що стійка фраза Означає типову ситуацію, передає суть складного денотата — Поняття ситуації, і в цьому розумінні є знаком мови поряд із Словом і словосполученням. П роти р і ч ч я очегзидн^. _**

*Визначення стЖкйІГфрсГЗ як знаків мови поряд Тз^словом йе може грунтуватись на якійсь одній їх властивості, для цього Потрібний цілий комплекс ознак. Щодо означуваного віртуальних Знаків мови,