Серед менш досліджених питань центральне місце займає про-блема становлення ФО, зокрема, критерії відмежування ФО від синтаксичного словосполучення із тих самих компонентів, з одно-го боку, і розмежування різних ступенів фразеологізації слово-сполучення, тобто семантичної спаяності чи злиття компонентів ФО — з другого. У нашій статті розглядатимемо саме ці, останні,, питання.

Відносно рівнів фразеологізації словосполучення, тобто семан-тичної спаяності компонентів ФО, немає ще загальновизнаної,, думки. Д В. Виноградов, як відомо, розрізняє три ступені семан-тичної спаяності компонентів. І. Є. Анічков вважає, що може бути лише два- рівні: семантичне злиття компонентів у «ідіоматизмі» і семантична індивідуальність, незалежність компо-нентів у синтаксичному, хоч і своєрідному словосполученні —

^г «ідіомі» [ с. 39]. Є й інші погляди — спроби розрізняти чотири рівні фразеологізації (І. Є. Єршова).

Відсутність об'єктивних, надійних критеріїв розмежування син-таксичних і фразеологічних словосполучень призводить до того,, що одні словосполучення відносяться до ФО, а інші — до синтак-сичних словосполучень навіть у спеціальних словниках. Так, сло-восполучення to run riot, to run wild належать до ФО у словнику

* О. В. Куніна (Run—476 і 728 resp.), а словосполучення to run ab-reast, to run free, to run loose, etc. вважаються синтаксичними, оче-видно, тому, що і дієслівний компонент to run, і іменні компонен-ти abreast, free, loose зберігають кожен свою семантичну індиві-дуальність, своє значення. Однак не важко зауважити, що в попе-редніх словосполученнях обидва компоненти так само зберігають свої відповідні значення: (1) to run — to (cause to) move

34

(2) riot —a lot of violent actions-vto run riot —to become violent and uncontrollable (LDCE, run, 1, riot, 4); (3) wild — not tamed | or cultivated-vto run wild — be without check, restraint or training: 3 They allow their children to run wild (ALD, wild, 8). Наприклад: ...The Spring was running riot with the scent of sap and bursting buds, the song of birds innumerable, a carpet of bluebells and sweet growing things, and the sun caught like gold in the tops of the trees;... (J. Galsworthy). He stole a glance at Bosinney, whose eyes, the eyes of the coachman's „half-tame leopard", seemed running-wild over the landscape. (J. Galsworthy).

Отже, на підставі яких критеріїв відносяться певні словосполу-чення до ФО у словниках? Очевидно, лише для зручності кори- < стування словниками, бо саме це і є основним їх призначенням. У зв'язку з цим будь-які закиди авторам відносно класифікації словосполучень були б недоречними. Але якщо досліджувати це питання спеціально, то якими критеріями чи принципами керува-тися при розмежуванні словосполучень? Чи існують якісь об'єк-тивні, загальновизнані критерії? У спеціальній літературі одно-значної відповіді ми не знайшли.

При визначенні ФО автори, звичайно, посилаються на різний ступінь, силу чи міцність семантичного^спаяння (зчеплення), злит- * тя компонентів, визначаючи різні рівні можливістю/неможливістю заміни або додаткового включення компонентів (В. Л. Архангель-ський, О. В. Кунін, В. М. Телія, В. П. Жуков та інші) або різними ступенями переосмислення змісту словосполучення (А. Г. Назарян та інші). Однак у першому випадку йдеться лише про план вира-зу, зовнішню матеріальну сторону словосполучення, яка безпо-середньо не розкриває однозначного змісту. Як * правило, їх бу-ває два і більше: один регулярний, інші — фразеологічні, ідіо-матичні. ' » * ,|

Заміна чи вставка компонентів не завжди можлива навіть і в | синтаксичних сполученнях, бо кожен компонент повинен виража- ;! ти об'єктивну необхідність і наявність відповідної ознаки в реаль- ';! ній дійсності. Так, у відомому сполученні «железная дорога» не-можливо ні замінити («железная» на «стальная», «медная», «алю- V миниевая» і т.'д.), ні вклинити якийсь компонент зовсім не тому, що це сполучення фразеологізувалося, а тому що названий об'єкт не може мати інших ознак, додаткові ознаки при цьому познача-ються не включенням, а додаванням відповідних компонентів, : напр., «узкоколейная железная дорога» (на відміну від нормаль-ної « ш и р "око коІ лей н ой »Т-

Різні ступені переосмислення змісту словосполучення опису-ють, як правило, різні смисли, так би мовити, в готовому вигляді, -але не розкривають самого процесу переосмислення, не показують об'єктивної опори різних стуленій переосмислення: який смисл є виявом найвищого ступеня переосмислення і чому саме. Відсут- ;| ність -надійної, об'єктивної опори переосмислення чи переносного :| вживання словосполучення позбавляє дослідника можливості од- 1| позначно ^визначити і саму наявність переосмислення словоспо- >| лучення і її повноту чи ступінь. 'Е*

*$

З* 35 II

У своему дослідженні ми виходимо положення про те, що кожне слово вже узагальнює тобто у значенні кожного слова фіксується узагальнена ознака (ознаки), абстрагована від конкретного предмета і відповідного поняття.

Подібно до того як інваріантне значення одного слова узагаль-нюється, абстрагуючись від комунікативне нерелевантних ознак відповідного поняття і фіксуючи лише комунікативно релевантні його ознаки, так само і конкретний смисл синтаксичного слово-сполучення мож.е узагальнюватися, абстрагуючись від окремих, конкретних ознак, залишаючи в ньому лише образно і/чи емоціо-.нально, тобто експресивно релевантні компоненти фразеологічно-го смислу, закріплені за всім словосполученням, яке дало «путівку в життя» цьому фразеологічному смислу

Так, регулярний конкретний смисл словосполучення to run/go to earth — «сховатися в нору/землю» формується на основі зна-лень усіх компонентів, наприклад: A minute later the fox went to

-earth within a hundred yards of the leading hounds (J. Galsworthy). .Абстрагуючись