У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


бути використані в процесі викладання курсу “Методика навчання української мови”, а також для написання навчальних підручників, посібників з методики тощо.

Апробація результатів дослідження відбувалася шляхом виступу на Міжнародній науковій конференції “Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ” (м. Ніжин, 2005р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження висвітлені у ___ публікаціях, із яких ___ - у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, що включає ____найменувань та ____ додатків. Повний обсяг дисертації - ____ сторінок, із них ____ сторінки основного тексту, _____ - список використаної літератури.

§ 1.1. Історіографія проблеми

Сучасна школа оперує в навчально-виховному процесі новими освітніми технологіями, що зумовлює нові підходи до навчання української мови, значить, і до вибору методів, прийомів, засобів навчання. Для забезпечення нових технології навчання необхідне також переосмислення закономірностей та принципів.

Технологія навчання, за означенням ЮНЕСКО, це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання й засвоєння знань, з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти. Технологію навчання також часто трактують як галузь застосування системи наукових принципів до програмування процесу навчання й використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допускають їх оцінювання. Ця галузь орієнтована більшою мірою на учня, а не на предмет вивчення, на перевірку виробленої практики (методів і техніки навчання) в ході емпіричного аналізу й широкого використання аудіовізуальних засобів у навчанні, визначає практику в тісному зв’язку з теорією навчання (Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с. – С.331).

Оскільки нові освітні технології вимагають нової стратегії, пріоритетів, способів взаємодії учителя й учнів, то закономірно, що зазнають змін і методики викладання дисциплін, в тому числі й української мови. Сучасна методика української мови орієнтується на основні аспекти навчання, опирається на загально-дидактичні й специфічні принципи, оперує методами, прийомами та засобами навчання, що становить дидактичні основи навчання української мови.

Процес засвоєння знань і формування мовленнєвих умінь має свої закономірності, як необхідно враховувати на всіх етапах навчання. Поняття “закономірність” у педагогічній літературі одні автори тлумачать ширше, ніж закон, тобто як визнання всезагальної упорядкованості природи й суспільства, в межах якої необхідно виділити закони – спеціальні й загальні. Інші трактують закономірність як недостатньо точно пізнаний закон, як упорядкованість явищ, відносну сталість стійких впливових чинників, системність зв’язків між об’єктами. М. Фіцула під закономірностями навчання розуміє суттєві, стійкі, необхідні зв’язки між явищами навчального процесу, які характеризують його перебіг і розвиток. Дидактика розглядає такі закономірності навчання: обумовленість суспільними потребами, залежність від умов, у яких воно проходить; взаємозалежність навчання, виховання і розвитку; взаємозалежність навчання і реальних виховних можливостей тих, хто навчається; єдність форм і методів навчання; залежність продуктивності навчання від інтенсивності і доречності зворотних зв’язків; наявності сформованих мотивів навчання і системи педагогічних стимулів (Фіцула М,М. Педагогіка: Навч. посібник. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 1997. – 192с. – С.128).

Поняття “закон” і “закономірність” виражають відношення одного порядку, але вони не є тотожними. Законом називають конкретний необхідний зв’язок між подіями, фактами; у ньому фіксується загальне для них. Якщо ж підкреслюється об’єктивно зумовлена послідовність явищ, то йдеться про закономірність. Поняття “закономірність” вживається також і в тих випадках, коли необхідно підкреслити, що те чи явище виникло не випадково. І. Лернер закономірності навчання поділяє на 2 групи:

1. Закономірності, притаманні процесу навчання за його сутністю, які неминуче виявляються, як тільки він виникає в будь-якій формі; іншими словами – це закони, які притаманні навчанню завжди.

2. Закономірності, що виявляють залежно від характеру діяльності того, хто навчає, і тих, хто навчається, засобів навчання, а, отже, залежить від виду змісту освіти й методів. (Цит. За: Витвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Метод.пос. для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316с. – С.133).

Закономірності навчання мови виявляються в об’єктивній залежності наслідків засвоєння мовлення від ступеня розвиненості мовотворчої системи організму дитини. Ця система складається з чотирьох елементів: 1) органів мовлення, що забезпечують артикуляцію звуків, які здійснюють розуміння мовних значень; 3) емоційної сфери, здатної сприймати виразність мовних одиниць; 4) механізмів пам’яті, необхідних для засвоєння та відтворення всієї сукупності мовних одиниць (див. схему).

Схема

Закономірності навчання мови

(Практикум... – С.46)

Із закономірностей випливає низка принципів навчання.

Принципи навчання виступають основними вихідними положеннями теорії навчання. Вітчизняна педагогічна наука розкриває систему дидактичних принципів, виходячи з наукового розуміння суті виховання й навчання. “Український педагогічний словник” визначає такі принципи, на яких ґрунтується ця система: зв’язку змісту й методів навчання з національною культурою і традиціями; виховуючого характеру навчання, науковості, систематичності, наступності, свідомості й активності учнів, наочності, доступності, індивідуалізації процесу навчання, уважного вивчення інтересів, здібностей, нахилів кожного учня Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376с. – С.270)Принципи навчання достатньо ґрунтовно розкриті в сучасній психолого-педагогічній літературі (Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцко Г.В. та ін. Педагогіка. Навч.метод. посібник. – К., 1993. – 40с. та інші).

Враховуючи закономірності мовленнєвої діяльності, колектив авторів під керівництвом М. Пентилюк виділяє загальнодидактичні та лінгводидактичні принципи, що визначають зміст і організацію навчання мови та формування мовленнєвих умінь і навичок (див. табл.)

Таблиця

Принципи навчання

Загальнодидактичні | Лінгводидактичні

Традиційні | Сучасні | Загальнометодичні | Специфічні (рівневі)

науковість

систематичність

послідовність

наступність

перспективність

зв’язок теорії


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17