учнів, унаслідок якого діти засвоюють і розвивають мовленнєві уміння й навички. Важливими елементами цього процесу лінгводидакти, методисти (О.Бєляєв, В.Мельничайко, М.Пентилюк, М.Вашуленко, С.Караман, Т.Окуневич та ін.) визначають принципи, методи, прийоми, засоби навчання, класифікуючи їх та виробляючи основні вимоги до них. Компоненти дидактичних основ навчання мови розглядаються ними в тісному діалектичному взаємозв’язку, наголошується на їх системному характері. Порівняння історичного досвіду та сучасних лінгводидактичних досліджень засвідчило єдність традицій та інновацій у технології навчання української мови, що зумовлює необхідність вивчення напрацьованого в попередні століття досвіду з навчання рідної мови.
§ 2.5 Позакласна робота з рідної мови в українських школах краю досліджуваного періоду.
В системі заходів з підвищення грамотності учнів, залучення їх до вивчення багатства мови велике значення в досліджуваний період мала позакласна робота з української мови. За тогочасними визначеннями, позакласна робота з української мови розглядалася як сукупність ретельно спланованих, організованих на добровільних засадах занять, що сприяли поглибленню набутих на уроках знань, вдосконаленню учнівських умінь і навичок, збагачували знання з предмету, а також мали велику виховну спрямованість. Характерною особливістю цих форм роботи було те, що досить часто вони проводилися спільно з громадою, громадськими інституціями. Позакласна робота охоплювала теми, що поглиблювали програмовий матеріал, а часом і виходили за межі програми. Позакласні заходи мали яскраво виражене національне забарвлення.
Одним із видів позакласної роботи стала участь школярів у так званних сільських маївках, які масово проходили в селах. Діти під керівництвом учителя, священика і численних господарів ішли в заздалегідь вибране місце і там влаштовували співи, забави, гімнастичні вправи. Важливо, що для маївок учителі з учнями готували “декламації” – діти вивчали напам’ять поезію українських письменників, учитель тренував у виразності, дотриманні інтонації тощо, аби потім під час маївки учні правильно продекламували вивчені ними вірші (Новинки // Газета школьна. – 1875. – Ч.3. – С.23-24. – С.23).
Українські школярі прймали активну участь у заходах, що їх проводили читальні, які сучасники називали “руськими твердинями”, “рідними сестрицями народної школи” (Упрошений справоздатель. Другий загальний з’їзд членів “РТП” в Станіславові // Ш.Ч. 1884. – Ч.15 і 16, - 116-123; Ч.17. – С.137-140. – С.117). Вечори й ранки, що їх проводили школярів в читальнях, школах, були однією з найпоширеніших форм позакласної роботи в досліджуваний період. Багато учнів були членами “Соколу”, “Пласту”, “Просвіти”, тому вечори носили національне забарвлення. Одним з прикладів може бути вечір, організований в
с. Данильче (неподалік Рогатина) 4 лютого 1912р. (Вісти з краю // Нове слово, - 1912. – Ч.26. – С.4). До змісту вечорів включалися повідомлення учнів, виразне читання поетичних і прозових творів. Важливо, що вечір був уже результатом, якому передувала тривала попередня підготовка: складання сценарію, вивчення дітьми віршів тощо.
До форм позакласної роботи відносимо й святкові концерти, академії, які учні готували спільно з дорослими. У цей час в Галичині поширювався культ Шевченка, тому учнівська та гімназійна молодь переписувала від руки, вивчала напам’ять твори Кобзаря, декламувала їх під час різного роду урочистостей. Дуже велично відзначали в Галичині роковини народження й смерті поета, про що періодично з’являлися публікації в тогочасній пресі (Новинки // Ш.Ч. – 1884. – Ч.6. – С.46-47). Коли у 1867р. вийшло перше двотомне галицьке видання Кобзаря, свідомі вчителі-словесники почали самовільно читати учнями його твори. Слід зазначити, що офіційно в школі молодь почала вивчати твори Шевченка з читанки О. Барвінського (1871р.). Вечори й ранки проводилися на заздалегідь визначену тему, найчастіше це були роковини відомих українських поетів, письменників, громадських діячів.
В 1893р. школярі та студентська молодь разом зі своїми учителями взяли участь у перепохованні М. Шашкевича на Личаківському кладовищі у Львові. Свята, концерти, богослужіння, відчити в честь М. Шашкевича, в яких брали участь учнівська й студентська молодь, стали не лише формами позакласної роботи, а й всенародними маніфестаціями, показали життєздатність національної ідеї, котра полум’яніла в грудях славного сина України. Шашкевичева могила притягувала до себе прихильників Маркіянових національних ідей, особливо українську молодь, відзначає С. Шах, порівнюючи виховну силу місця спочинку народного проповідника з могилами “Борців за волю України” після війни 1918-1919рр. У краї поширювався культ Шашкевича, що проявилося у пропагуванні його ідей, присвоєнні його імені школам (єдиній міській народній школі з українською мовою викладання у Львові), філіям “Просвіти” (наприклад, у Золочеві) тощо. Урочисто відзначено 100-річчя з дня народження М. Шашкевича окремими святами в гімназіях та всенародними, для проведення яких гуртувалися школярі, молодь, члени громадських та молодіжних організацій (Шах С., О. Маркіян Шашкевич та галицьке відродження. Ювілейне видання у 150-ліття народин поета. – Париж-Мюнхен, 1961. – 230с. С.193).
Важливою і надзвичайно поширеною формою позакласної роботи з української мови були гуртки (“кружки”), які функціонували, як правило, в гімназіях. Зазвичай гуртки об’єднували різні секції, в т.ч. й філологічну. Так, в Станіславівській українській гімназії в “Науковому гуртку” в 30-хрр. ХХст. працювали такі секції: філологічна, українознавча, драматична, географічна, природнича, математично-фізична, філософська. Робота секцій була взаємопов’язаною, тісно перепліталася. Часто одні й ті ж учні приймали участь в роботі кількох секцій. Члени філологічної секції гуртка вивчали українську літературу, влаштовували свята, декламації, лекції, вечори на честь Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Олеся, М. Коцюбинського, О. Кобилянської та ін. Робота філологічної секції допомагала учням побачити багатство лексичного й фразеологічного складу української мови, розвинену синоніміку тощо.
Окремі форми позакласної роботи з української мови