вперто з ним боротись,
Двері розуму свого відкрийте,
Коли нині ви придбали зброю,
Що кують її Господні Книги
На погибель головам лукавим.
Хто збагне священних літер мудрість...
Душу укріпить тому Христос
Святі Апостоли й Пророки...
А хто їхнє Слово промовляє,
Здатен буде ворога здолати,
Богові явити перемогу,
Уникаючи гнилизни плоті,
Плоті, що живе, немов у сні,
І не впавши, а достойно ставши
Одесную від Престолу Божого,
Коли Він з вогнем народи судить,
З ангелами радісно поставши,
Бога Милостивого величить
У навчанні книжному і співі,
Славлючи людинолюбця Бога!
Через те Йому навіки слава,
І хвала, і честь навіки Богу,
Іменем Отця й Святого Духа
І од тварі всякої навік.
Амінь. [10, 115-117]
Висновки
Отже, «Костянтинова абеткова молитва» – твір водночас і абсолютно оригінальний, незвичайний, і глибоко фундаментальний, тобто такий, що є наріжним каменем нашої духовної культури. Оригінальний – тому що це справді найперший віршовий твір, відомий у слов'янських мовах. Нічого давнішого у слов'янській поезії ми не знаємо: датується він IX століттям по Різдві Христовому. Фундаментальний – тому що фундаментом, підвалинами культури є книжна писемність, а фундаментом книжної писемності І: абетка (алфавіт, азбука). Віршована абеткова молитва слов'ян написана у формі акростиха, тобто кожен новий рядок вірша-молитви починається новою літерою абетки, від початку до самого її кінця.
«Абеткову молитву» ретельно досліджували видатні вчені Слов'янщини – О. Бодянський, І. Срезневський, О. Соболевський, а найбільше – Великий Каменяр Іван Франко. Зміст молитви виразно поділяється на п'ять частин. У першій автор звертається до Бога і прохає його послати на землю Святого Духа для проповіді Божого Слова. У другій частині автор говорить про слов'янське плем'я, готове прийняти християнство. У третій частині автор молить Бога дарувати йому сили та мудрості, аби він міг довершити нелегку справу – проповідь Слова Господнього серед слов'ян. У четвертій частині йдеться про перешкоди, що їх людська слабість ставить на шляху високого призначення поста-проповідника. П'ята, остання частина з'ясовує, що автор готується йти до людей, щоб вони зробилися культурним народом і збагнули Божу науку.
Хто ж був автор «Абеткової молитви»? Тут думка вчених не є одностайною. Відомо, що автора звали Костянтин, але в історії південних слов'ян IX століття було двоє Костянтинів, кожен з яких міг бути автором вірша. Перший – це Костянтин (Кирил) Солунський, первовчитель слов'ян, який разом зі своїм братом Методієм створив кириличну абетку, що нею ми користуємось і сьогодні, хоч і в трохи зміненому вигляді. Другий – це Костянтин Преславський, учень і послідовник Костянтина (Кирила) та Методія. Остаточної ясності в цьому питанні досі немає.
Українською мовою «Костянтинову абеткову молитву» зі старослов'янської переклав свого часу Іван Франко, а вже в наші дні Роман і Лубківський. їхні переклади становлять велику цінність, але є у них і один істотний недолік: при перекладі не дотримано форми акростиха, тобто не вийде абетки, якщо читати згори вниз перші літери кожного рядка.
Новий переклад Дмитра Білоуса – взірець віртуозного і натхненного переборення формальних труднощів, з якими не впоралися названі вище перекладачі. Відтепер «Костянтинова абеткова молитва» в усьому своєму блиску, в усій повноті свого високого смислу та звучання набуває прав громадянства в сучасній українській мові, літературі, духовній культурі.
Література
1. Возняк М.С. Історія української літератури. У двох книгах: Навч. вид. – Львів, 1994. – Кн. 2. – 560 с.
2. Грушевський М.С. Духовна Україна. – К.: Либідь, 1994. – 34 с.
3. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П.С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 1991. – Т. 7., Т. 8
4. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6-ти т. 9 кн. – Т. 5. Кн. 2 / Упоряд. і приміт. С.К. Росавецького. – К.: Либідь, 1995. – 256 с.
5. Дзюба О.М., Павленко Г.І. Літопис найважливіших подій культурного життя в Україні (X – середина XVII ст.): Посібник-довідник. – К.: «АртЕк», 1998. – 200 с.
6. Дорошенко Д.І. Історія України в 2-х т. Т. 1-2. – К.: Глобус, 1991. – 349 с.
7. Драгоманов М.П. Вибране. / Упоряд. Р.С. Міщук.– К.: Либідь, 1991.– 688 с.
8. История русской литературы: в 4-х т. – Т. 1. – Ленинград: Наука, 1980. – 810 с.
9. Історія української літератури: У 8 т. – К: Наук. думка, 1968. – Т. 1. – 534 с.
10. Костянтин-Кирил або ж Костянтин Преславський “Молитва абеткова” // Всесвіт. – 1993. – № 9-10. – С. 115-121.
11. Крип’явич І. П. Історія української культури. – Київ: Либідь, 1999. – 650 с.
12. Мишанич О. В. Українська література XVIII ст. // Українська література XVIII ст. – К. : Наук. думка, 1983. – С. 5–28.
13. Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій В.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. – К.: Наукова думка, 1991.
14. Полонська-Василенко Н. Історія України: в 2-х т. Т. 2. – К.: Либідь, 1992. – 608 с.
15. Радзикевич В. Історія української літератури. – у 2-х т. – Т. 1. – Детройт, 1987. – 249 с
16. Сулима М.М. «Азбучна молитва» Костянтина Преславського // Слов’янське віче. – 1996. – № 3. – С. 125-128.
17. Сулима М.М. До питання про особливості азбучних віршів XI-XVIII ст. // Писемність Київської Русі. Становлення української літератури. – К.: Наукова думка, 1988. – С. 32-40.
18. Франко І. [Причинки до історії церковнослов'янської літератури] Костянтинова азбучна молитва //