Утворене за допомогою основокладання (Довг-о-пол)

Довг – довгий,

пол, пос 1 стать;

2. підлога

Зазначимо, що довгопол – це одне з прізвиськ росіян. Так їх прозивали за довгий верхній одяг. Тому най вірогіднішим є те, що Довгопола назвали так саме через національність.

Можливо, у такий спосіб авторка хотіла висміяти його недолугість і навіть тупість, а ще увиразнити приналежність героя до певного етносу.

Життя Довгопола склалося так що переважна більшість не знала його імені.

- Я називаюся Леонід, - перебив Юр’яну, але вона не зважала. [1; 92]

Його ім’я нікому не було потрібне, бо імена дають людям, а він був нелюдом. А його прізвище виявилось настільки вдалися що селянам навіть не довелось придумувати прізвисько.

Нами зафіксовано варіант аніма Леонід – Льоня. “Я зупинив би, але не можу уже... попереду – засідка, позаду – кров... так багато крові... на нас, Льоню... і не ній, Улесчісі... так вона ж дітей скільки народила...” [1; 97]

Така форма (Льоня) засвідчена текстом лише один раз, а Леонід – двічі.

Як правило, на ім’я до людини звертаються близькі, родичі, хороші друзі. У Довгопола таких не було. Хіба що співборітник, який і назвав його Льонею. Для усіх інших герой залишається чужим та ворожим, а таких називають на прізвище, що поєднувало у собі одночасно і ознаки прізвиська.

Відсутнє у тексті ім’я по батькові. Є кілька апелятивів, переважно зневажливого характеру: довгопол, довгорук, уповноважений, гість, син...

“...Та татовими кістками у гробі кидає від такого сина!”[1; 90] Тут знову ж таки проявляється зверхнє ставлення до Довгопола. Загалом, окрім Довгопола вжито в тексті 49 разів, що свідчить про високу частотність. Основні причини такі: роль, персонажа в розгортанні сюжету, мала кількість апелятивів, незначне вживання імені, суспільний статус Довгопола, відсутність близьких людей.

Онамастичний простір твору – “Юр’яна і Довгопол” складається із, переважно. Знайомих читачеві власних назв. Письменниця підбирає такі антропоніми що відповідають реаліям того часі і можуть бути цікавими на сьогоднішній час своєю формою та внутрішнім змістовим поповненням.