Аустронезійська компаративістика майже позбавлена можливості спиратися на різночасну документацію мов. Величезна більшість їх відома - якщо відомо взагалі - за матеріалами не старше 150 років, тобто фактично в сучасному стані (окремі більш старі списки слів, зібрані мандрівниками, не змінюють картини). Писемними пам'ятками більш ніж трьохсотрічної давнини володіє невелике число мов у західній частині Індонезії, на Філіппінах, у Південному Індокитаї і на Мадагаскарі. Хоча структура аустронезійської сім’ї багато в чому не чітка, немає сумніву, що ці мови є репрезентативними тільки для обмеженої частини цієї сім’ї (у класифікації І.Дайєна усі вони гесперонезійські). До 1-го тисячоріччя н.е. походять пам'ятники, очевидно, тільки чотирьох мов.

Треба також відзначити, що серед аустронезійських мов не виявлено природних "мов-еталонів" з великою пояснювальною здатністю, що могли б стосовно всієї сім’ї чи до її значних частин виконувати роль, порівняно з роллю санскриту на ранніх етапах індоєвропейської компаративістики.

Однак найбільш серйозною перешкодою на шляху порівняльно-історичного дослідження аустронезійських мов є недолік надійної інформації. Небагато проведено детальних діалектологічних і лінгво-географічних досліджень. Майже немає етимологічних словників, а також порівняльних словників, що виходять за межі обмеженого списку слів.

У подібній ситуації особливо гостро встає питання про співвідношення між двома лініями дослідження, що спільно приводять до з'ясування історії мовної сім’ї: реконструкцією древніх мовних станів і угрупованням мов.

Список використаної літератури

Климов Г.А. Питання методики порівняльно-генетичних досліджень. - Л., 1971.

Методика вивчення аустронезійських мов / За ред. проф. Мацишина І.Р. – М., 1999.

Сірк Ю.Х. Про порівняльно-історичне дослідження аустронезійських мов. – М., 1999.

Anceaux J.C. Austronesian Linguistics and Intra-subgroup Comparison. - "Lingua". Vol. 14, 1965.