(а якщо вже розглядати, то не забувати при цьому про метонімічний характер уживання термінів), а лише їх складові, в яких імпліцитно зосереджені інтенції адресанта і які складно взаємодіють з іншими дискурсивними складовими, зокрема пропозитивними, конситуативними та іншими.
Таким чином, співвідношення між найважливішими категоріями комунікативної лінгвістики з урахуванням найважливіших модусів існування явищ мови можна представити так:
Мова
Текст (як модель) | Мовлення
Дискурс1 | Комунікація
Дискурс2
Речення (як структура) | Висловлювання | Мовленнєвий жанр
Значущість | Значення
(узуалізований смисл) | Мовленнєвий акт
(інтенціональність)
Інтенція
(особистісний смисл)
Висновок
Отже, основними категоріями комунікативної лінгвістики визнаються мовленнєвий жанр і мовленнєвий акт.
Мовленнєвий жанр - це єдність змісту, стилю, композиції та ряду позамовних чинників.
Мовленнєвий акт - інтенціональна, конвенціональна мовленнєва дія, складник мовленнєвого жанру. У процесах міжособистісного спілкування вони складно взаємодіють, формуючи різноманітні типи дискурсів.
Список використаної літератури
Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990.
Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М., 1886.
Бацевич Ф.С. Текст, дискурс, речевой жанр: соотношение понятий // Вісник Харківського національного університету. №520: Серія Філологія. Вип.33. – Харків, 2001.
Дементьев В.В. Изучение речевых жанров: обзор работ в современной русистике // Вопросы языкознания. – 1997. – №1.
Селшанова О О Актуальні напрями сучасної лінгвістики — К , 1999
Степанов Ю.С. Альтернативный мир, Дискурс, Факт и принцип Причинности // Язык и наука конца ХХ века. – М., 1995.
Франк Д. Семь грехов прагматики: тезисы о теории речевых актов, анализе речевого общения, лингвистике и риторике // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХVІІ. – М., 1986.
Шмелёва Т.В. Речевой жанр: опыт общефилологического осмысления // Collegium. – 1995. – № 1–2.