подібні ідеї уже простежувалися у працях Фортунатова, Бодуена де Куртене, Крушевського, але Соссюр нові ідеї сформулював найчіткіше, привів їх у струнку систему, через що його вплив на подальший розвиток мовознавства є найвагомішим.
Відштовхуючись від різних положень Соссюра, мо-жна прийти до різних поглядів на мову і, відповідно, до різних теорій.
Новизна соссюрівського положення не в самих по-няттях (поняття мови й мовлення знаходимо у працях Гумбольдта, Бодуена де Куртене та інших мовознав-ців), а в їх послідовному розмежуванні. Розмежування мови й мовлення ніби звузило об'єкт лінгвістики, але в той же час зробило його чіткішим і доступнішим для огляду й виявилося перспективним. Так, згодом на цьому розмежуванні було проведено демаркацію між фонологією і фонетикою.
Чи не головною заслугою Соссюра перед мовознав-ством є утвердження системного підходу до вивчення мови, наголошення на необхідності вивчення мови як системи, тобто вивчення того внутрішнього в мові, що визначає її суть як засобу комунікації.
Крім Соссюра — теоретика синхронічної лінгвістики з його сторінок зараз все частіше звертається до нас Соссюр — тонкий знавець історії мови. Ці частини його книги читаються зараз з усе більш гострим інтересом, як, наприклад, незмінно актуальна глава про реконструкції, що характеризуються як мета будь-якого порівняння, реєстрація успіхів науки і надійна процедура. Будь-яка письмова традиція, навіть така, як латинська, має пробіли і має потребу в реконструкції.
Список використаної літератури
Алпатов В. М. История лингвистических учений. — М., 1998.
Березин Ф. М. История лингвистических учений. — М., 1984.
Ковалик І.І., Самійленко С. П. Загальне мовознавство: Історія лінгві-стичної думки. — К., 1985.
Кондратов М.І. Історія лінгвістичних досліджень. – К., 1994.
Слюсарева Н. А. Теория Ф. де Соссюра в свете современной лингвис-тики. — М., 1985.
Удовиченко Г. М. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень. — К., 1980. — С. 77—130.
Ф. де Соссюр. Избранные труды. – М., 1998.