Справді творчий працівник, учитель може стати і співучасником наукової творчості в галузі методики літератури. Науково узагальнюючи результати своєї діяльності, досліджуючи певну методичну проблему, осмислюючи її з наукового погляду, керуючись методологією наукових досліджень, учитель вносить певний вклад у методику літератури як науку.

Серед словесників є учителі-новатори, які надбали оригінальний досвід викладання літератури в школі, узагальнений у серії видань з педагогічного пошуку, проблем і знахідок. Такий досвід має важливе значення як для практики, так і для науки. Варто підкреслити, що індивідуальна творчість вчителя має суспільне значення за умови, коли вона буде осмислена з наукового погляду або самим учителем, або наукою, що створює можливість залучення широких учительських мас до впровадження цього досвіду і в їхню практику. Слід мати на увазі, що у передовому педагогічному досвіді "передається думка, виведена із досвіду, а не самий досвід". Тому досвід має бути науково осмислений. До наукового осмислення і узагальнення досвіду закликав і В.О.Сухомлинський: "Досвід не можна передати, якщо свідомістю того, хто хоче запозичити досвід, не оволодіє ідея, яка стала джерелом натхнення для творчої праці".

Розглянуті об'єктивні умови виявлення творчості вчителя, діяльність якого є предметом дослідження методики літератури як науки, самі по собі ще не роблять його працю творчою. Важливими у цьому процесі виступають неодмінні фактори, передусім національної самосвідомості. Учитель, який готується творчо працювати у школі, повинен виховувати в собі спеціальні якості і вміння, які сприятимуть його творчій праці з учнями. Серед таких професійних якостей учителя педагогічна література називає: всебічну гармонійну освіченість, високі моральні якості, вольові риси характеру, любов до дітей, тактовність, спостережливість, самостійний склад мислення, здатність до аналізу і самоаналізу, уміння чітко, ясно викладати матеріал і т.п., а для вчителя літератури - ще й майстерне володіння мистецтвом слова. Таким чином, економічні зміни у суспільстві, його демократизація і перебудова, які ставлять нові завдання перед педагогічною наукою і практикою школи, спонукають науковців і вчителів до подальшого удосконалення методів навчання і виховання підростаючого покоління. Наука дає учителеві у формі знань орієнтир для його роботи у нових умовах. Вона є не догмою, а керівництвом до дії вчителя, і це відкриває перед ним простір для справді творчої роботи. В той же час творча робота вчителя, зв'язана з новою педагогічною Дійсністю, що запрограмована у педагогічних принципах і методичних рекомендаціях, служить багатим матеріалом для методичної науки, в досвіді рядових учителів по реалізації нових методичних рекомендацій зароджуся нові методичні ідеї, які по-новому осмислюються наукою, породжуючи І наукові положення і рекомендації І в цих нових наукових положеннях виражаються в науково переосмисленому вигляді результати педагогічної творчості вчителя. Так педагогічна творчість учителя-словесника тісно переплітається із науковою творчістю вченого в галузі методики літератури. Теоретичні висновки ученого-методиста мають цінність для школи, для педагогічної практики, коли вони ґрунтуються на живому досвіді учителів-словесників, розв'язують питання, які ставить перед наукою шкільне життя.

Саме таким двостороннім зв'язком теорії і практики зумовлюється справді творчий характер методики літератури.

У сучасних умовах перед методикою літератури і учителями-словесниками стоять нові важливі завдання - проблеми дальшого удосконалення навчально-виховного процесу в школі, підготовки творчої особистості до життя і праці. І в цій важливій справі - невичерпні можливості дальшої творчості вчених-методистів та учителів-практиків у їх тісній співдружності.

Традиції і новаторство методики літератури

Методика літератури як наука у своєму розвитку спирається на прогресивні традиції минулого; водночас, вона є новаторською, її справжнє новаторство становить закономірний розвиток того досвіду, який був вироблений прогресивними методистами минулого. Спадкоємний зв'язок нового із старим є особливістю всякого розвитку, він передбачає заперечення старого при збереженні всього позитивного у старому.

Тільки творче освоєння і критичне осмислення давніх традицій у світлі нових ідей і концепцій веде до справжнього новаторства. Адже справжнє новаторство е закономірним розвитком того досвіду, який виробляються віками. І, навпаки, неувага до традицій, незнання або скептичне ставлення до минулого, некритичне його осмислення завжди приводили до суб'єктивізму, до методичних помилок або псевдоноваторства.

Сутність новаторства

Українська методика літератури - якісно нове явище і вищий етап У розвитку світової методичної думки. Для справжнього новаторства в науці потрібне глибоке знання життя, розуміння його провідних тенденцій і головних напрямків суспільного розвитку. Тільки таким способом можна уникнути методичного прожектерства і псевдоноваторства, носії якого доходили часом до заперечення випробуваних життям традицій минулого (наприклад, запе-речення уроку як основної форми навчально-виховного процесу у школі повного відкидання традиційних методів навчання тощо).

Водночас з тим сучасна методика літератури, виходячи із нових завдань, поставлених перед школою, досліджує актуальні проблеми викладання літератури в школі, які розглядаються на міцному ґрунті усталених традицій української школи розвиваючи важливий принцип єдності навчання і виховання, науковці над дослідженням комплексного підходу до проблеми національного виховання. Виходячи із традиційного питання про розвиток самостійного логічного мислення учнів у процесі викладання літератури, метол останнім часом звертаються до проблемності у системі літературної іти і розвитку в зв'язку з цим творчого мислення школярів. Поряд із подальшим удосконаленням уроку як основної форми навчально-виховного процесу сучасній школі, досліджуються шляхи активізації творчої діяльності учнів я їх пізнавальної самостійності і активності у процесі вивчення літератури школі через такі форми занять, як семінар, конференція, факультатив.

Все більше утверджується в практичному житті школи кабінетна система навчання. Перед науковцями постали проблеми розробки ефективних форм самостійної роботи учнів на уроках літератури в умовах кабінетної системи навчання, зокрема комплексного використання