Наукові і прикладні функції методики літератури.

Закономірність поєднання теорії і практики в методиці літератури.

Невпинний розвиток, безперервне удосконалення властиві методиці літератури на всіх етапах її розвитку, але кожного разу постають вони з новою силою, відповідно до конкретно-історичних суспільних умов і вимог часу. Працюючи творчо, учителі-словесники і раніш прагнули одночасно будити почуття й розвивати мислення учнів на уроках літератури, створювати емоційну атмосферу і проблемні ситуації. З цією метою вони надавали методам дослідницького, пошукового характеру. Це цілком закономірно відобразили у своїй методичній системі ще основоположники – П.К.Волинський, О.І.Білецький, Т.Ф.Бугайко.

Та в нових умовах, які створилися у процесі побудови демократичного суспільства назріла потреба ширшого застосування у вивченні літератури творчості вчителя, проблемності як характеру навчального процесу, що відображав активну розумову діяльність учнів, підсилену високою емоційністю сприйняття, ідейно-естетичною єдністю мислення і почуттів. Методика літератури послідовно розв'язує актуальні проблеми навчання ховання засобами мистецтва слова як предмета педагогічної науки і щільної практики.

Важливою проблемою сучасної методики літератури як науки дедалі гостріше постає аналіз художнього твору, здійснюваний в єдності змісту форми як ідейно-естетична цілісність. Здійснюваний за сучасними вимогами він визначає нову якість методики літератури.

Істотно нову якість методики літератури становить її творчий характер орієнтація на цілеспрямовану і розумну діяльність учителя, на ініціатив: цілеспрямовану і самостійну працю учня

Збагачення і спрямування змісту

Невіддільна від цього проблема – збагачення шкільного курсу літератури, підвищення його морально-естетичного рівня, виховної ролі, розвантаження від застарілого й другорядного матеріалу.

На основі нових програм, підручників, навчальних посібників з літера плануючи уроки й систему позакласних занять в усіх їх різновидності вчитель-словесник має творчо використовувати нові й відроджені надбання мистецтва слова і всіх споріднених з ним видів художньої творчості, схвально прийняті народом, а також досягнення літературознавчої науки. Образи цих сучасників, хвилюють людей, викликають суперечки, спонукають замислення про сьогодення і майбутнє. Невичерпною сферою художніх пошуків виявились людські стосунки на виробництві і в побуті, складний внутрішній ній світ особистості, її місце в житті суспільства і на всій планеті. В літературних творах, їх образах-персонажах знаходять співзвучність власним думкам, переживанням, вбачають втілення кращих рис українського характеру.

Виразно відзначається широкий і сміливий вихід літератури до тих проблем, пов'язаних художнім осмисленням історії України, її героїчного минулого.

Повернені із забуття письменники і сучасні твори української літератур несуть у собі збагачення змісту уроків, різноманітних творчих видів самої самостійної роботи з книгою, читацьких конференцій та інших форм класних та позакласних літературних занять. Важливе завдання становить відображенні вкладу письменників України в розбудову її самостійності.

Зрозуміло, що цьому високому рівню художньої думки суспільства й змісту творів має відповідати і методика літератури.

Удосконалення методів

Так само важлива й ключова проблема - удосконалення методів вивченні літератури в школі, передусім - головної ланки навчально-виховного процесу в класі й поза ним - аналізу твору письменника в єдності змісту й форми ідейності й художності.

Ідейна насиченість літературних творів розглядається в нерозривній єдності з художньою досконалістю. Необхідно добиватися того, щоб актуальність теми не прикривалися сірі, убогі в художньому плані речі, і герої творів вмикались у колі дріб'язкових справ, а жили турботами своєї країни, життям сповненим напруженою працею, наполегливою боротьбою за торжествово правди, справедливості і добра. Це важливо завжди пам'ятати не письменникам, а й учителям, методистам, усім педагогам-словесникам. та жати на це не тільки під час визначення змісту шкільного курсу літератури, а й у процесі творчого застосування і ефективного поєднання методів і прийомів їх вивчення.

Специфіка методів викладання літератури в школі вимагає від учителя якого ж високого натхнення, такої ж глибинної емоційності, які властиві і письменнику - істинному творцеві, художнику у світі великого мистецтва. Яскравий, глибоко зворушливий приклад емоційної активності співпереживання містять щоденники Павла Тичини.

Новаторський досвід учителів, методистів літератури, плідна творчість у роботі над удосконаленням методів навчання і виховання засобами художньої літератури становлять наше надбання, високий взірець їх дійового втілення в життя, у практику роботи школи і в теорію педагогічної науки - методики літератури.

Скарбниця цього досвіду відрізняється своїм творчим многогранням, як різноманітні і самі методи, їх форми, види добору, застосування, поєднання, усунення штампів, стереотипів, трафаретів.

Дедалі більше поширюється, все більше впроваджується в школи цінний досвід підвищення ефективності видів і прийомів самостійного аналізу художнього твору на уроках української літератури.

Методика літератури покликана якнайповніше використати всі резерви, засоби й форми, що забезпечують глибоке виховання в учнів розуміння національних і загальнолюдських цінностей: гуманізму, патріотизму, трудового, громадянського і державного обов'язку.

Проблема наочності

Постійне удосконалення методів вивчення літератури в школі вимагає приведення їх у відповідність з вимогами сучасності, потребами життя, прогресом науки і суспільства.

Науково-технічна революція, дедалі більш впливаючи на всі сфери суспільного життя, істотно посилила застосування технічних засобів навчання рівні сучасної їх досконалості, внесла нову якість у здійснення дидактичних принципів наочності, доступності, єдності змісту й форми під час вчення літератури в школі.

Повсюдний перехід загальноосвітніх шкіл на кабінетну систему навчання викликав потребу удосконалення типології і методики сучасного уроку літератури в навчальному кабінеті та системи різних видів самостійної роботи учнів у цій своєрідній лабораторії, обладнаній на рівні сучасних здобутків науки і техніки. Звідси гострої актуальності набула ще одна