досвіду й тому не потребує нового зосередження на ньому уваги, в умінні висувати головне і планувати у відповідних ступенях залежності матеріал другорядний, додатковий і т. ін. " (Булаховський, 1975, 403). Точність вислову, — як вважає Л. Булаховський, — забезпечується культурою мови на даному етапі і, залежно від загального стану культурності країни, від специфічних умов її розвитку — школи, преси і т. ін., можна говорити про різні ступені точності в аспекті розвитку.
Загалом у працях українських мовознавців виділяються такі комунікативні якості культури мови, як правильність, чистота, багатство, приступність, краса мови (Рильський, 1971), правильність, точність, логічність, чистота (Жовтобрюх, 1984, 26–27), точність, ясність, чистота, багатство словника, різноманітність граматичних конструкцій, художня виразність, логічна стрункість (Ганич, Олійник, 1985, 115–116), правильність, точність, логічність, чистота, образність, виразність, багатство, емоційність, доцільність, простота (ОКМ, 1986), правильність, точність, логічність, чистота, виразність, багатство, доречність (ОКТМ, 1988), правильність, точність, логічність, багатство і різноманітність засобів, чистота, доречність, достатність, ясність, виразність, емоційність, тональність (Єрмоленко, Мацько, 1994, 32).
Комунікативні ознаки мови проаналiзувала Н.Бабич у посiбнику "Основи культури мовлення". Вона, зокрема, зауважує: "Визначаючи якісні ознаки культури мовлення (а саме поняття "культура мовлення" вже передбачає якісну характеристику), враховуємо як суто мовні його особливості (ступінь оволодіння діючими в конкретну епоху нормами), так і позамовні (знання законів мислення, практичний досвід мовця — життєвий, віковий і мовленнєвий, психічний стан мовця, мету, націленість спілкування тощо) (Бабич, 1990, 66). З огляду на це виділено такі комунікативні ознаки культури мови, як: правильність, точність, логічність, багатство (різноманітність), чистота, доречність, достатність, ясність, виразнiсть, емоційність.
О.Біляєв у статті "Культура мовлення вчителя-словесника" висуває такі вимоги до культурної мови: змістовність, правильність, комунікативна доцільність, багатство, точність, виразність, стилістична вправність, грамотність (Біляєв, 1995, 39).
Варто відзначити таку запропоновану автором ознаку культури мови, як змістовність. Порівняймо з думкою А.Васильєвої про те, що істинна якість мови залежить від якості змісту мови, від якості комунікативних намірів суб'єкта (Васильева, 1990, 78).
На основі аналізу відповідних оцінних параметрів мови, які склалися в українському і російському мовознавстві сформувався такий перелік комунікативних якостей літературної мови: правильність, точність, логічність, чистота, образність, виразність, багатство, різноманітність, доречнiсть, доступність, достатність, стислість, змістовність, ясність, емоційність, естетичність, дієвість.
3. Характеристика комунікативних якостей літературної мови.
Основною комунікативною якістю мови є її правильність — дотримання норм сучасної літературної мови. Насамперед правильністю забезпечується висока культура мови, її єдність, зумовлюються усі інші комунікативні якості.
У понятті точність мови закладений двоякий зміст: "по-перше, це вживання слів (їх значень) і словосполучень, звичних (узвичаєних) для людей, які володіють нормами літературної мови, а, по-друге, це оформлення і вираження думки адекватно предметові або явищу дійсності, тобто несуперечність реального предмета і його назви" (Бабич, 1990, 93). Б.Головін виділяє точність предметну (адекватність слова і позначуваного ним предмета) і точність понятійну (адекватність змісту мови і виражених у ній понять).
Логічність характеризує структуру тексту, його організацію. Слід враховувати взаємодію "трьох логік": логіки дійсності, логіки думки і логіки мовного вираження. Логічність, як і точність, буває предметна і понятійна. Предметна логічність полягає у відповідності смислових зв'язків і відношень одиниць мови у мовленні зв'язкам і відношенням предметів і явищ у реальній дійсності. Логічність понятійна є відображенням структури логічної думки і логічного її розвитку в семантичних зв'язках елементів мови у мовленні.
Чистота — ознака мови, пов'язана з правильною літературнонормативною вимовою, з відсутністю позалітературних елементiв — діалектизмiв, вульгаризмiв, плеоназмiв, макаронізмiв, а також штампiв, канцеляризмiв, слiв-паразитiв, таких мовно-виражальних засобiв, що заперечуються нормами моралі.
Образність — комунікативна якість мови, орiєнтована на виникнення додаткових асоцiативних зв'язкiв, тобто вживання слiв i словосполучень у їх незвичному оточеннi, зокрема, їх переосмислення в порiвняннях, метафорах тощо.
Виразність — те, що привертає увагу слухача, читача своєю формою, логiчним або емоцiйним пiдкресленням, пор.: "це всі ті способи і прийоми, за допомогою яких у читача виникає особливий інтерес і підвищена увага до змісту і форми мови. У цьому випадку образність входить в поняття виразності: все, що образне, те і виразне, але не все виразне образне" (Ильяш, 1984, 130).
Показником багатства мови служить великий обсяг активного словника, семантично і стилістично відмінні одиниці, оперування синонiмiчними можливостями мови, не лише лексичними, а й словотвiрними, граматичними.
Різноманітність — це використання різних засобів і способів для вираження того самого змісту, звертання до системних i контекстуальних синонiмiв, до джерел стилiстичного урiзноманiтнення мови.
Доречність — добір, організація мовних засобів, що роблять мову відповідною меті, умовам, ситуацiї спілкування. Доречна мова відповідає темі повідомлення, його логічному й емоційному змістові, складові слухачів і читачів, інформаційним, виховним, естетичним й іншим завданням писемного й усного виступу. Розрізняють доречність стильову, контекстуальну, ситуативну, особистісно-психологічну.
Доступність (дохідливість) — здатність даної форми мови бути зрозумілою комунiкантам, полегшувати сприйняття вираженої інформації, тобто доступнiсть насамперед пов'язана iз вiдповiднiстю повiдомлення комунiкативнiй сприйнятливостi.
Достатність — це комунікативна якість, яка виражає поняття кількості мовної iнформацiї i вiдповiдає вимогам певного функціонального стилю літературної мови, логiчнiй завершеностi думки.
Стислість мови — прагнення виразити максимальну за обсягом інформацію мінімальною кількістю усiх мовних засобiв.
Змістовність мови визначається iнформацiйним наповненням висловлюваного, вiдповiднiстю його темi повiдомлення. Змiстовнiсть мови передбачає повне розкриття предмета розмови... Важливими чинниками є лаконізм..., відсутність пустих фраз, невиправданих повторень і дублювань.
Емоційність — комунікативна якість мови, що виражає iндивiдуальний лад почуттiв, переживань, настроїв, суб'єктивного ставлення особистості до висловлюваного, уникання експресивного дисонансу. Емоцiйнiсть реалiзується за допомогою інтонації і лексико-граматичних засобів, що відповідають нормам сучасної літературної мови.