“Не владен час над маминим життям”.

А сама Марійка почуває себе дитиною поряд із матір’ю: “Я знов дитина поряд із тобою”.

Ім’я матері для неї святе. Ось як вона пише у вірші “Мамочко! Нене, мамусю, матусе...”:

“Мамочко! Слів найдорожчих замало,
щоб розповісти, ким ти для нас є...”

Але які щирі слова вона знаходить для звеличення своєї мами:

“Ти неповторна, наче літній промінь,
Бо сяє мудрість у твоїх очах...
В твоїх долонях Всесвіт із любові.
Мій оберіг від всіх негод земних”.
(“Мамо, мила, єдина”)

В багатьох віршах Марія висловлює свою вдячність матері за те, що “ми у любові твоїй виростали”, за те, що “серце твоє нас у свiтi цім гріє”, за своє щасливе дитинство.

І звертаючись до читача, вона прохає, пронести любов до матері через все життя:

“...Не забувай любити свою неньку,
Для неї ти усе іще маленький,
I пісню її першу колискову“.
(“Не забувай”)

Колискові пісні

Особливе місце в поезії Марії Бойко займають колискові пісні. Цій темі присвячено багато віршів: “Колискова”, “Сину мій, сину”, “Над колискою”, “Колискова доні”.

Філософська лірика Марії Бойко

У багатьох своїх творах Марія Бойко проявляє себе як сильна особистість. Вона вважає, що “не соромно впасти, а соромно втратити віру”.

Поетеса переконана, що не можна коритися долі, не можна зневіритися і перестати боротися за своє щастя. Людина повинна бути хазяїном своєї долі.

Вона вважає, що “на помилку здатне у світі усе, що живе”. Але людина повинна вчитися на своїх помилках. Поетеса вірить, що страждання повинні навчити людину переборювати труднощі, ставати сильнішою духом.

Марія дає пораду ніколи не впадати у відчай, а навпаки запалити “...хоч крихітну іскру святу”, іскру надії.

Поетеса прагне встигнути сказати в своєму житті добрі слова, зробити добро. “Ласкаве слово не тримай...” – пише вона у однойменному вірші, бо ласкаве слово завжди пробуджує радість, дарує душевне тепло.

“У горі і радості поряд...” – цей вірш письменниця присвячує високій дружбі, яка “ріднить і єднає” серця. Друзі і в радості, і в горі повинні бути поряд, навіть останній окраєць хліба ділити на двох. Дружба для Марії – це найдорожчий скарб у житті, який треба берегти. Для неї дружба вічна, вона вірить, що ніщо не зможе здолати дружбу, навіть доля.

Пейзажна й інтимна лірика поетеси

Вже у другій своїй пісні “Чари лісу” Марія Бойко зображує чарівний світ природи. Навіть такі звичні “гілочки дикого клену”, “шелест берізки” викликають у неї душевну насолоду.

Велику увагу приділяє письменниця приділяє інтимній ліриці. Лірична героїня інтимної лірики Марії Бойко не уявляє своє життя без коханого, в якому єдиний зміст її життя, прагне “всім серцем жити і любити”, вірить, що любов подолає будь-які труднощі і розлуки. І навіть, коли у неї є остання надія на любов – вона щаслива.

Лірична героїня поетеси мріє пронести свою любов через усе життя, “серед громів і блискавиць”. Для неї сенс життя – “не в блиску діадем”, а в щасті бути з тим, кого ти кохаєш, і цього можна чекати багато років, ціле життя, хоч вона і знає, що “у чеканні і любові шляхів не буває легких”. Вона ніжна й лагідна, але в той же час дуже сильна і заради щастя коханого здатна пожертвувати власним щастям.

Висновки

Писати про поезію Марії Бойко і легко, і водночас важко. Легко, бо вона зрозуміла, задушевна, легко сприймається, легко читається. Важко, бо кожен рядок подобається, кожна фраза знаходить відгук в моїй душі і важко вибрати найкращі, кожну строфу хочеться процитувати.

Щоб зрозуміти Марійчину поезію, не треба читати критичної літератури, а варто лише відкрити книжку і читати, читати, читати. А як почнеш читати, не можеш відірватися. Її поезія близька нам, бо ті думки і почуття, що висловлює автор, близькі нам, справжнім полтавцям. Ми так же, як і вона, любимо свою Полтаву, душею вболіваємо за долю України, любимо свою маму. Та тільки її почуття більш глибокі. А ще вона щирим, образним словом вміє з такою геніальністю висловити ці почуття, донести їх до серця і душі кожного українця.

Дуже хочеться, щоб всі школярі вивчали поезію Марії Бойко, бо це і історія рідного краю, і мораль, це і насолода. А ще, щоб її книжки виходили більшим тиражем, щоб збірка її поезій стала настільною книжкою у кожній родині. Дай Боже їй здоров’я і щастя, щоб ще довгі роки радувала вона нас своєю поезією.