g) латинська буква Q була запозичена з грецької копи, яка на той час з самого грецького алфавіту вже практично зникла.

h) грецький знак Y в латинському перетворився в V і звучав як [u]. Звуку [v] в мові Риму того часу ще не існувало.

У першому столітті нашої ери імператор Клавдій спробував провести реформу алфавіту, додавши в нього 3 нових букви, щоб зробити письмо ближчим до латинської вимови. Проте ці букви, що мали звукові відповідності [v], [ps], [y], незабаром після смерті Клавдія були знову забуті.

І нарешті, в середні віки до алфавіту були додані нові букви W, J, U, K, Z, надавши йому сучасну форму. Сьогодні латинський алфавіт використовується більш ніж у 100 країнах світу, не говорячи вже про повсякденне використання в рекламі, в Інтернеті та інших сферах життя.

Хотілося б окремо розглянути два важливі різновиди латинського алфавіту, що існували свого часу в Європі. Першою з них є т.зв. гельський алфавіт, модифікований ірландськими ченцями на початку нової ери і традиційно використовуваний до цього дня в Ірландії. У ранньому середньовіччі Ірландія знаходилася під сильним впливом православних грецьких проповідників, які і внесли якусь грецьку подібність в місцевий алфавіт в 5 ст. н.е. Сьогодні в офіційних документах ірландці, звичайно, використовують звичайні форми латинського шрифту [20].

Іншою модифікацією можна назвати фрактуру, або готичний шрифт, винайдений в Німеччині в 11 столітті на базі мінускульного латинського шрифту. З 12 століття цей шрифт розповсюджується по центральній і західній Європі: у Італії і Франції він використовувався до 14 століття, а в Німеччині продовжував уживатися і пізніше, причому і без того складні для написання форми його букв тут ще більш ускладнилися. У офіційному використанні готичні букви знаходилися ще в Третьому Рейху з 1933 по 1941 рік, оскільки Адольфу Гітлеру дуже хотілося повернутися до стародавніх тевтонських стандартів життя.

Мови, що використали письмо: германські, романські, слов'янські.

2.7. Огам

Огам – найдавніше алфавітне письмо Британських островів. До цього дня на рівнинах Ірландії, на горбах Шотландії, Уельсу, на острові Мен знаходять камені, старе глиняне череп'я і робочі інструменти, на яких колись були вибиті дивні вертикальні і горизонтальні насічки. Це і є огам, незвичайний релікт стародавньої Британії, знаряддя кельтських друїдів.

Існує декілька основних версій походження огамічного письма. Згідно з однією з них, таким чином друїди записували скандинавські руни з тим, щоб зробити їх читання незрозумілим для решти людей. Багато вчених стверджують, навпаки, що джерелом виникнення огама став латинський алфавіт. Проте всі сходяться на тому, що друїди у когось стягнули секрет писемності замість того, щоб самим його винайти. І проте ні єдиної схожої системи письма в Європі і в світі не існує – перш за все це стосується форми букв. Назва письма – стародавнє слово "ogam" – за походженням не є кельтським, що може свідчити про стародавнє запозичення кельтами терміну разом з самим письмом [31, 98].

Найбільш стародавні із знайдених огамічних написів датуються 3 століттям н.е., основна маса зроблена між 5 і 9 століттями. Втім, ірландці пам'ятали огам ще багато століть – в дев'ятнадцятому столітті в деяких селах ще вміли читати стародавні написи, хоч ось вже більше тисячі років тут уживається латинський алфавіт. Загальне число написів досягає 500, з яких 50, знайдені переважно в Уельсі і Корнуолі, містять паралельну транскрипцію латинськими буквами. Ці білінгви є найбільш цінним джерелом інформації про історію огама і його різновиди, а також про історію самих кельтських мов, які пережили в 4-6 століттях революційну трансформацію.

Правда, більшість написів однотипна і нудна: це надгробні епітафії, накреслені за формулою "Х, син Y". І проте навіть особисті імена дають важливий матеріал для вивчення мови. Спочатку огам містив 20 знаків, пізніше були додані ще 5. Написання слів могло бути або вертикальним або горизонтальним і завжди виглядало як поєднання крапок і ліній по обидві сторони осьової межі.

Масштаб використання огама різко звузився після 10 століття, коли стара писемність повсюдно замінювалася латинським алфавітом. З тих пір і аж до 19 століття огам використовувався тільки в побуті, та й то у віддалених районах Ірландії. Осібно стоять близько 30 написів, зроблених на некельтській мові і званих "піктськими". Вони дотепер не мають перекладу – як і сама мова піктів залишається загадкою для лінгвістів. Піктські написи зникають в 9 столітті, коли пікти Шотландії остаточно асимілювалися прибулими на їх землі кельтомовними скоттами.

Мови, що використали письмо: кельтські (ірландська, валійська, шотландська, корнська), піктська мова.

2.8. Давньогерманські руни

У міжнародній науці давньогерманські рунічні алфавіти називаються також Futhark, по перших шести буквах найбільш відомого скандинавського алфавіту, які читалися як F, U, Th, A, R, K. Причому незрозуміло, чому саме таким був порядок символів в алфавіті – мабуть, він мав якусь мнемонічну функцію, тому що руни уживалися переважно язичницькими жерцями. У германській народній культурі руни і писемність взагалі мали велике містичне значення. Сам германський корінь *run- позначає "приховувати", "секрет". У зв'язку з цим найбільш поширена думка полягає в тому, що спочатку руни служили лише як секретне письмо жерців, і лише пізніше стали популярні як засіб для створення літератури [7].

Перші з відомих нам рунічних написів датовані 1 століттям нашої ери, проте витоки походження рун, мабуть, йдуть далеко вглиб доісторичної північної Європи. Одним з підтверджень цієї гіпотези є