з якоюсь певною метою. Такими частинами суспільства можуть виступати, наприклад, незрячі чи люди з вадами органів мовлення. Цілі, для яких можуть використовувати спеціальні системи письма, є такі: зафіксувати вимову усного тексту на носії інформації; передати писемний текст за допомогою іншого алфавіту; обмежити коли тих, хто може читати писемний текст; зробити алфавіт зручним для використання в технічних каналах передачі інформації тощо.
Список використаних джерел
1. Барембаум И.Е. История книги: Учеб. для библиотеч. фак. ин-тов культуры и пед. вузов. 2-е изд., перераб. – М.: Книга, 1984. – 247 с.
2. Білецький А. Про мову і мовознавство: Навч. посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: АртЕк, 1996. – 224 с.
3. Вакуленко М. Наукові засади відтворювання запозичених та іншомовних слів: інваріантна транскрипція і транслітерація // Вісник Книжкової палати. – 1999. – № 10 (40) жовтень. – С. 6-9.
4. Висоцький С. Азбука з Софійського собору у Києві та деякі питання походження кирилиці // Мовознавство. – 1974 . – №4. – С. 74-83
5. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. – М.: Наука, 1973. – 256 с.
6. Всемирная история: В 24 т. / А.Н. Бадак, И.Е. Войнич, Н.М. Волчек и др. – Мн.: Литература, 1997.
7. Гоч В. Язык рун и рунный язык // http://www.hot.ee/valeo/files/alf.jpg.
8. Дослідження М.Ю. Брайчевським витоків слов'янської писемності // http://mycounter.com.ua.
9. Зиновьев А.В. Тайнопись кириллицы. – Владимир: "Покрова", 1998. – 320 с.
10. Зиновьева Н.Б; Саяпина ИА., Пашнина И.И. Документ в коммуникации и восприятии: Лекции по курсу "Документоведение". – Краснодар, 1995. – 58 с.
11. Ильюшенко М.П., Кузнецова Т.В., Лившиц Я.З. Документоведение. Документ и системы документации. – М.: МГИАИ, 1997. – 132 с.
12. Истрин В.М. Возникновение и развитие письма. – М., 1965. – 480 с..
13. Каганець І. Згадай себе! // http://www.perehid.kiev.ua.
14. Кеслер Я. Азбука: послание к славянам. – http://www.newchrono.ru/frame1/Publ/azbuka.htm.
15. Кифишин А.Г. Древнее святилище Каменная Могила: Опыт дешифровки протошумерского архива XII-III тыс. до н.э. Том I. – Київ: Аратта, 2001. – 872 с.
16. Коренной АЛ. Информация и коммуникация. – К.: Наук. думка, 1986. – 143 с.
17. Кушнаренко Н.М., Удалова В.К. Наукова обробка документів: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – 328 с.
18. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. – 4-е изд., испр. – К.: О-во "Знання", КОО, 2003. – 459 с.
19. Лисенко А. Міф про "стовпотворіння" та людські мови. – Київ: Видавництво політичної літератури України, 1965. – 80 с.
20. Лучук І. Історія письма // http://www.aratta-ukraine.com.
21. Михайлов Б.Д. Петроглифы Каменной Могилы. – Запоріжжя: Дике поле, 1999. – 239 с.
22. Партико З. В. Лекція 3. Види й потоки масової інформації в суспільстві // http://www.journ.univ.kiev.ua/
23. Платов А. Славянские руны. – М.: ИД "Гелиос", 2001. – 176 с.
24. Праці Святійшого Філарета, Патріарха Київського і всієї Руси-України. Вітчизняна історична наука про діяльність святих Кирила і Мефодія на території Руської держави // http://hram.kiev.ua.
25. Секретная славянская азбука или докирилловский алфавит? // http://www.univer.kharkov.ua/astron/
26. Серяков М. Л. Русская дохристианская письменность. – СПб., 1997.
27. Соколов А.В. Информационный подход к документальной коммуникации: Учеб. пособие. – Л., 1988. – 85 с.
28. Сокольська О.В. Правила передачі українського ономастикону англійськими графемами // http://mycounter.com.ua.
29. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О., Зяблюк М. П. та ін. – Київ: Українська енциклопедія, 2000. – 752 с.
30. Утевська П.В. Невмирущі знаки: Нариси. – К.: Веселка, 1981. – 245 с.
31. Фридрих, И. Дешифровка забытых письменностей и языков. – М., 1961.
32. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посіб. – К.: Кн. палата України, 1998. – 80 с.