Останнім часом у системах письма з'являються суттєві доповнення. Так, використання комп'ютерів призвело до того, що графеми стали позначати цифровими кодами, а носії інформації, на яких записують тексти, можуть бути й тривимірними.

1.3.2. Традиційна система письма

Графіка. З часом письмо в різних мовах почало розширюватися, зокрема доповнювалася графіка, встановлювалися орфографія та напрям письма. Усі ці три компоненти (графіка, орфографія, напрям письма) становлять систему письма. Розглянемо ці компоненти детальніше.

Критерії оцінювання графіки. Мови, в яких кожному звуку відповідає окрема літера, – відсутні. В усіх мовах літер менше, ніж звуків. Дублювання літер є недопустимим, хоча в деяких мовах за традицією воно зберігається (наприклад, англійську літеру x, у принципі, можна замінити двома іншими ks, а q – літерами kw).

Для оцінювання якості графіки використовують різні критерії. Так, співвідношення кількості літер і кількості звуків мови визначає оптимальність алфавіту (A). Її підраховують за формулою [22]:

A = L / S,

де L – кількість літер в алфавіті певної мови, а S – кількість звуків у цій мові. Чим ближче A до 1,0, тим оптимальнішим є алфавіт. З часом розбіжність між кількістю літер і кількістю звуків, як, наприклад, в англійській мові, може зростати.

Коли внаслідок того, що різні літери позначають один і той самий звук, можливі різні варіанти написання слова, тоді, як вказувалося, використовують норми орфографії. Наприклад, у німецькій мові дві літери f, v, а також біграма ph можуть позначати звук [f] (як у словах fьr, vor, Phonetik). Враховуючи наявність таких фактів, лінгвісти встановили такий показник як надлишковість графіки (H). Цей показник визначають за формулою [22]:

Н = G / S,

де G – кількість графем у певній мові, а S – кількість звуків у ній. Чим більша за 1,0 величина H, тим більша надлишковість графіки.

Пристрої для традиційного письма. Здавна люди для письма використовували цілу низку різних пристроїв. Основними серед них можна назвати:–

стилoс (невеличка паличка з гострим кінцем) і глиняні чи з іншого аналогічного матеріалу таблички;–

перо (ручка) чи олівець і пергамент або папір;–

клавіатура й папір, фотопапір, фотоплівка, друкарська форма чи електронна пам'ять.

Літери на клавіатурах розташовані з врахуванням частоти їх появи в текстах (додаток 1).

Для набирання текстів у комп'ютерах використовують спеціальне програмне забезпечення (текстові процесори (ТП)), які дають змогу набирати й виправляти тексти.

Для автоматичного набирання текстів (з готових друкованих чи навіть стилізовано написаних рукою оригіналів) використовують системи оптичного читання.

1.3.3. Спеціальні системи письма

Транскрибування – це вид спеціального письма, за допомогою якого фіксують вимову усних текстів. Запис можуть здійснювати з різним ступенем точності, що залежить від потреб того, хто записує. Транскрибування розрізняють залежно від одиниць мови, які записують: для опису звуків використовують звукове, а для опису синтагм і фраз – інтонаційне транскрибування.

Звукове транскрибування.

Для транскрипції використовують позначення Міжнародної фонетичної асоціації (МФА), виконані на базі латинського алфавіту. Основний наголос вказують знаком "900", а додатковий – знаком "731" (перед відповідним знаком).

Іноді замість таблиць МФА (наприклад, в орфоепічних словниках) використовують національні алфавіти. Для транскрипції українських текстів ви­користовують український алфавіт (без літер я, ю, є, ї, щ, ь), а також знаки w, v, j.

Використовують в орфоепічних словниках (орфоепія – це сукупність норм вимови одиниць літературної мови, їх наголошення й інтонації у фразах усного тексту). Такі словники служать джерелами нормативної літературної вимови для працівників ЗМІ.

Найкращий орфоепічний парадигматичний словник – компакт-диск "Словники України" (близько 156 тис. слів; близько 1,5 млн. словоформ, для кожної з яких вказано наголос).

Наприклад, слово української мови кожух записують як [коуж900ух].

Наприклад, в українській мові нормативною є вимова [шчо], [чого]; порушення на зразок пом'якшення шиплячих [ш'ч'о], [ч'ого] не допускається.

Використовують на радіо й телебаченні для готування текстів дикторам, зокрема малим досвідом роботи, а також для складних слів [22].

Інтонаційне транскрибування. При інтонаційному транскрибуванні поділ на синтагми вказують однією (/), на фрази – двома (//), а кінець тексту – трьома (///) косими.

Приклад. Перший варіант розуміння: Ходити/ довго не міг. Другий варіант розуміння: Ходити довго/ не міг.

Фразовий, або як його ще називають логічний наголос, вказують знаком "900900" (перед відповідним словом).

Інтонаційне транскрибування широко використовують у ЗМІ для розмі­чування текстів дикторам радіо й телебачення, а також для акторів театру й кіно.

Інші сфери застосування транскрибування.

Практичне транскрибування (наприклад, передача іноземних власних назв чи слів за допомогою українського алфавіту) використовують для найпростіших типів перекладних словників-розмовників, путівників, перекладів на рідну мову іноземних власних назв, термінів, номенклатур, топонімів тощо. При цьому допускається незвичне поєднання літер.

Використовують під час перекладів міжнародної інформації на українську мову.

В Україні таблиця для практичного транскрибування (передачі українських власних назв засобами англійської мови) на основі національного алфавіту затверджена Міністерством юстиції України в 1996 р. Її вдосконалений варіант подано в додатку 1.

Використовують під час перекладів повідомлень українською мовою на англійську.

Транслітерування – це вид спеціального письма, за допомогою якого здійснюють політерну передачу слів і цілих текстів, написаних однією графікою, за допомогою іншої графіки. У найпростішому випадку графікою виступає алфавіт. Транслітерування допускає умовне використання літер, введення додаткових і діакритичних знаків. Транслітерування за допомогою латинського алфавіту називають романізацією [22].

Правила транслітерування розробляє Міжнародна організація по стандартизації (МОС), а також самі країни, що зацікавлені в цьому. Іноді стандарти МОС і конкретної держави можуть не