Коли йдеться про нефонетичні (щодо правопису) мови, зокрема, таку, як французька, то транскрипція доречніша, ніж транслітерація, що не відтворює справжнього звучання слів вихідної мови, а часто навіть спотворює ного.

Транскрипція, поруч із запозиченням і чужим синтаксисом, сприяють перенесенню читача в атмосферу чужої мови, а не перекладові з однієї мови на іншу. Інколи, завдяки транскрипції у читача створюється фальшиве уявлення, нібито йдеться про реалію чужого побуту. Насправді тут відіграла роль безпорадність перекладача, його небажання чи невміння віднайти потрібний (хай і описовий) відповідник.

Водночас без транскрипції не обійтися. Е. Сепір писав, що жодна мова не спроможна виражати кожну конкретну ідею самостійним словом чи кореневим елементом, бо конкретність досвіду безмежна, а ресурси навіть найбагатшої мови - дуже обмежені [8, с 98].

Гіпернімічне перейменування

Термін "гіпонімія" був впроваджений у мовознавство Дж.Лайснзом [8, с. 104] для позначення родо-видових відношень. М.Нікітін у коментарях до праці Ф.Р.Палмера, присвяченій семантиці, називає термін "гіпонімія поширеним, хоча й не бездоганним. [8, с 105] У перекладознавстві цей термін застосували В.С.Виноградов і А.Федоров, назвавши "гіпонімічним» такий переклад, при якому видове поняття мови-джерела передається родовим поняттям мови-сприймача [8,с.42].Отже, гіперонім не відтворює усього обсягу семантики гіпоніма, а лише наближає до неї. Виходячи із семантики відповідних грецьких слів (гіперонім - родове поняття стосовно гіпоніма - видового поняття), доречним є називати цей вид перекладу гіперонімічиим.

Гіперонімічне перейменування — досить поширений вид перекладу реалій, пов'язаний Із основними поняттями лексичних трансформацій. Можливим його робить наявність міжмовних гіпонімів (від грецького хто -"під"; отюца - "ім'я"), які в свою чергу зумовлені гіпонімією як мовною уиіверсалією.

В одномовному плані відношення гІпонімії характеризується наступним чином: а є гіпонім Ь, якщо твердження, що х є а, імпліцитно означає, що х є b [8, с. 104], наприклад українське "чайка" - гіпонім стосовно гіпероніма -укр. "судно".

Під міжмовною гіпонімією розуміємо відношення слів однієї мови, що називають видові поняття, до слів іншої мови, що означають родові поняття. У формальній логіці такі відношення між поняттями називають стосунками підпорядкування або субординації [17,с.28]. У відношеннях субординації понять знаходить вираження один з основних законів формальної логіки, згідно з яким обсяг понять (всі предмети та явища, до яких застосоване дане поняття) і зміст понять (сукупність суттєвих ознак предметів, явищ, які охоплює поняття) знаходяться у обернено пропорційному відношенні: підпорядковуюче поняття ширше за обсягом, але вужче за значенням, підпорядковане поняття менше за обсягом, але ширше щодо значення [17, с. 29]. У міжмовній гіпонімії, де гіпоніми не збігаються ні за значенням, ні за обсягом, співвідносити їх допомагають саме відношення субординації за тієї обставини, що в обсяг логічно підпорядковуючого поняття входить увесь обсяг логічно підпорядкованого поняття, а в зміст останнього - увесь зміст першого. У зміст гіпоніма входять всі семантико-диференційні семи гіпероніма. Чим менше цих семантико-диференційних сем у семантичному просторі слова, тим біль узагальнений характер має поняття, яке воно позначає.

При заповненні лексичної лакуни способом гіперонімічного перейменування відбувається вилучення певної інформації, втрачається культурологічна і лінгвокраїнознавча атрибуція реалій - це, по суті, "дереалізація реалій" [8, с. 106], бо часто конкретне поняття передається лексемою надзвичайно широкої, розпливчатої референції. При такому виді перекладу стилістична роль реалій незначна.

Гіперопімічний переклад передає семантику так званих денотативних реалій (у яких переважає денотативна інформація) з втратою семи "локальність" і окремих семантико-диференційних ознак.

При семантичному пристосуванні (термін академіка В. Виноградова) [3, с. 33], яким є гіперонімічний переклад, треба бути дуже обережним, щоб не внести у твір чужий національний колорит, не знівелювати національної чи соціальної специфіки. Адже буває так, що подекуди перекладач вдається до гіперонімічного перейменування лише тому, що йде найлегшим шляхом, йому не хочеться відшукувати наявного у фондах мови-сприймача відповідника. Маємо значну втрату Інформації - і денотативної, і локальної.

Одночасно гіперонімічне перейменування має певні позитивні риси. Якщо інші способи відтворення реалій часто надмірно актуалізують текст, бо вносять в нього щось нове, що приковує до себе увагу, то гіперонімічне перейменування поруч з уподібненням і віднайденням ситуативного відповідника належить до нейтральних методів.

Часто гіперонімічне перейменування доречніше від транскрипції. Вдало застосований, цей метод може досить добре відтворити семантико-стилістичиі функції реалії оригіналу. Інколи він, здається, віддаляє переклад від оригіналу, але насправді це відділення суто зовнішнє, формальне, що спричиняє глибоку внутрішню смислову відповідність.

Дескриптивна перифраза

У процесі перекладу, за потреби високого ступеня експліцитності, часто застосовують дескриптивну перифразу. Цьому сприяють у значній мірі контекстно-сптуативні чинники. Наявність різних видів перифраз і перифрастичних зворотів зумовлена особливостями логічних структур мислення та перифрастичними можливостями даної мови.

Як правило, поява перифраз стимулюється позамовними чинниками. Вони обов'язково передають оцінку тому, їло вони називають, і ніколи не бувають звичайними лексичними паралелями до існуючих назв.

Дескриптивні можливості кожної мови як одна з констант усього мовного розвитку, одна з мовних універсалій, уможливлюють створення замість будь-якого іменника його описового еквівалента і є основою міжмовної перифрастичності. Значення, що не має в певній мові глобального вираження, безпосередньої співвіднесеності з певними елементами формального плану, можна виразити описово шляхом сполучення інших значень, тобто опосередкованої співвіднесеності з елементами формального плану. Внаслідок цієї властивості, значення, виражене в одній мові глобально, в іншій мові, що не має глобального еквівалента, можна передавати компенсовано описовим способом.

Комбінована реномінація

Комбінована реномінація - найчастіше транскрипція з описовою перифразою (значно рідше - з гіперонімом) - досить ефективний, хоча і багатослівний,