1.2. Розбіжності національної мовної картини світу

За певних культурно-історичних і суспільно-політичних умов може виникати розбіжність між прогресивною концептуальною картиною світу та архаїч мовною. Таке явище спостерігалось, наприклад, в українській мові ХІХ - початку ХХ ст., коли для відтворення тогочасної концептуальної картини використовувалась на Лівобережжі російська, а на Правобережжі польська мова і переймалася відповідна картина світу. Українська мова вважалася здатною виражати тільки архаїчну ККС, що відбивала сприймання світу неписьменним селянином або міщанином, у яких і виробництво, і побут були майже законсервовані протягом століть. Із цього погляду і дискусії щодо шляхів розвитку української літературної мови, які точилися протягом ХІХ-ХХ ст., набувають ширшого і глибшого значення: об’єктивно це була дискусія про шляхи інтелектуального розвитку народу – чи йому законсервуватися як етнічній групі архаїчного типу, чи входити в сучасний світ у всеозброєнні мови, здатної виражати новочасну ККС і містити відповідну МКС. Так, М. Костомаров, з одного боку, вітає літературу і видання українською мовою, а з другого – вважає виправданим, що українська мова є тільки “надбанням простонароддя, хоч не малочисленого, а все-таки такого, що перебуває на досить низькому стані розвитку”. Навіть Панас Мирний у листі до М. Коцюбинського, який пропонував видати збірку творів із життя інтелігенції, писав: “Чи варто нам за це діло братися, тягти нашу досі живу літературу на диби високих матерій і робити її не оригінально-творчою, а тільки “описательною”? Мені здається, що не варто”. У 20-х роках нашого століття ця дискусія продовжилась, у ній М. Хвильовий обстоював розвиток української літератури і літературної української мови відповідно до світу ХХ століття.

Дещо з інших міркувань і в інший спосіб спроба змінити вектор української мовної картини світу від сьогодення до архаїчного її стану спостерігались й тепер, коли під приводом “повернення до джерел” (нерідко таких, які мають локальне значення) нерідко фактично змінюють сучасний світогляд на архаїчний і сучасну українську мовну картину світу на архаїчну. Звичайно, джерела треба знати, вивчати і шанувати, але все це робити в такий спосіб, щоб не підміняти МКС ХХІ ст. картиною світу ХVI ст., а то й ІХ – Х ст.

Отже, питання про мовну картину світу та її зв’язок з духовним життям людини на домовному, логіко-концептуальному рівнях має не лише велике теоретичне лінгвістичне значення, але і є також питанням про ментальність сучасного українця та інтелектуальній і морально-етичний розвиток нації.

Переважно національно маркованою є фразеологія мови. Для дослідження мовних картин світу ефективним є аналіз національно-специфічних фразем (типу укр. на рушник стати, гарбуза дістати, передати куті меду; рос. коломенская верстаю, бесструнная балалайка, лаптем щи хлебать; англ. as red, as Rother-ham College “червоний, наче Ротергемський коледж”) і специфіки мотивації (внутрішньої форми) фразеологізмів (пор. мотивацію фразеологізмів із значенням “ніколи”: укр. коли рак свисне; рос. после дождика в четверг; англ. when the pigs fly “коли свині літатимуть”, when the moon tyrns green cheese “коли місяць стане зеленим сиром”; фр. attenez-moi sous l'orme “почекайте мене під в’язом”; нім. Wenn die Hunde mit dem Schwanz bellen “коли собаки почнуть гавкати хвостами”; ісп. Cuando la rana crie (tenga) pelo “коли в жаби виросте волосся”; деве минареге чыкъкъанда “коли верблюд вилізе на мінарет”; кит. tie shu kai hua “коли пониклий саговник зацвіте”; укр. у сорочці родиться; англ. to be born with a silver spoon in one’s mouth “народитися зі срібною ложкою в роті”, нім. Schwein haben “свиню мати”. Безпосередньо і прямо з мовною картиною світу пов’язана паремія, пор.: рос. Москва слезам не верит; укр. Хто дбає, той і має; кит. Якщо хочеш, щоб про твої погані вчинки ніхто не знав, не роби їх.

Останнім часом із розвитком когнітивної лінгвістики дедалі більшого поширення в контрактивних дослідженнях набуває метод концептуального аналізу. Чимало українських концептів досліджено в зіставленні з концептами інших мов. Концепти безпосередньо відображають мовні картини світу.

Корисним є також застосування трансформаційно-породжувальної граматики, особливо ідеї про глибинні та поверхневі структури (зміст – глибина структура, способи її передачі – поверхнева), даних корпусної лінгвістики. Застосовується й відмінкова граматика, вільний і цілеспрямований психолінгвістичні експерименти. Зіставлення повинно обов’язково враховувати між рівневі відношення, оскільки явище, яке в одній мові виражене, наприклад, на лексичному рівні, в іншій мові може бути вираженим на морфологічному, синтаксичному чи навіть на фонетичному (інтонація) рівні. (ЛИСИЧЕНКО

Яскравим матеріалом, що засвідчує своєрідність мовних картин світу, є без еквівалентна лексика, зокрема той її пласт, який прийнято називати словами-реаліями (назви на означення національно-культурних понять): укр. вишиванка, рушник, писанка, бандура, коломийка, гопак, булава, тризуб, вареники, галушки, калганівка, валькуватий “робити стіни будівель із вальків глини); рос. щи, сарафан, балалайка, ямщик; англ. muffin “гаряча булочка”, toffe “цукерка на зразок ірису”, drugstore “магазин, який торгує ліками, косметикою, журналами, морозивом, кавою тощо”, grille-room “ресторан або зал у ресторані, де подається смажене м‘ясо або риба. Приготовлені на замовлення відвідувача”; нім. Richtfest “свято з нагоди зведення будинку під дах” тощо.

Для визначення національно-мовної картини світу об‘єктом зіставлення може бути емоційна лексика. Якщо порівняти українську мову не лише з германськими чи романськими, а навіть зі спорідненими слов’янськими мовами, то вона рельєфно