Розглянемо вихідні положення.

Цілісність тексту, за сучасними пост-некласичним підходом, що пояснює напрямки системного саморозвитку, зумовлюється саме “над системними” властивостями сукупної адаптивної системи як поєднання різноструктурованих об’єктів (у т.ч. певних словосполучень) у цьому тексті. Ці властивості (цілісність, синергія, динамічність, симетричність, енергомічність тощо), реалізація яких у переосмислених словосполученнях унаслідок взаємодії різноструктурованих підсистем перевищує суму окремих складових елементів, що мають стати предметом відповідного дослідження на різних рівнях мови. Кожна із цих властивостей має певну спеціалізацію (10: 180, 186, 201; 12: 132; 17: 17, 100) – симетричність засвідчує організаційну співвіднесеність серед складових феномену (наприклад, елементів композиціх словосполучення), синергія – сукупну взаємодію різнотипних систем (фонетики, семантики, синтаксису, що єднають його компоненти), емерджентність спонукає до виникнення інтегративних якостей, відсутніх у складових (наприклад, завдяки ритмічній побудові словосполучення виникає нагнітання певного настрою), а енергомічність забезпечує необхідну економію зусиль у процесі мовної діяльності тощо. Загалом же ці властивості, що забезпечують через взаємо перехід категорій структурну самоорганізацію та саморегуляцію адаптивної системи, якою є як текст, так і словосполучення, що його творять, допомагають утворювати цілісність цих феноменів, що перебувають у рухомій (динамічній) рівновазі.

Поєднання як одно-, так і різнорівневих елементів системи, що спостерігаються у сталих переосмислених словосполученнях, має своїм наслідком різнотипні міжзв’язки синергетичного характеру, що лежать в основі сталих словосполучень (фразеологізмів). Це – семантична цілісність або семантична нерозкладність (внаслідок чого значення декількох слів сприймається як єдине ціле); метафоричність нового цілісного значення, що базується на певному образі, який стає внутрішньою формою ФО (наприклад, повертати голову за сонцем мов соняшник, де внутрішньою формою для слова соняшник виступає слово сонце); різні ступені вмотивованості внутрішньої форми фразеологізму та експресивності; нарізно оформленість ФО (тобто наявність не менше двох повнозначних слів у складі ФО); відносна стійкість структурного складу чи цілісність ФО як відтворюваність сполук, які (за психолінгвістичними експериментами) зберігаються в нашій пам’яті готовими одиницями мови; незначна можливість їх дослівного перекладу іншими мовами.

На цій основі, враховуючи й попередні дефініції (у т.ч. і Л.Г.Скрипник та ін. (11: 11)), можна запропонувати таке визначення фразеологізму чи фразеологічної одиниці (ФО): фразеологізм – це відносно стійка, соціально зумовлена лексико-граматична єдність двох чи більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, що виражає на основі (часто й стертого) образу цілісне переосмислення, яке автоматично відтворюється мовцями як готова до використання одиниця мови. Таке визначення, на нашу думку, засвідчуючи функціональність та динамізм ФО, наблизить дослідника й переклала до синергії та голістичної цілісності цього явища.

Сукупність виявлених ознак суттєво вирізняє фразеологізми від слів чи вільних словосполучень, що дає змогу деяким ученим (5: 29; 3: 124) говорити про фразеологічний рівень мови й про фразеологізми як одиницю перекладу. Такий підхід викликає спершу певні сумніви. Традиційно мовні рівні охоплюють свої одиниці саме за типом їх поєднання та функціонування. Ці міркування підтверджують і ті обставини, що фонеми на фонетичному рівні функціонують на основі їх зчеплення в перцептивному потоці морфеми, морфеми на морфологічному рівні – на основі їх поєднання у слові, слова на лексичному рівні – на основі їх поєднання в синтагмах, синтагми (словосполучення) на синтаксичному рівні – на основі їх поєднання в реченнях, речення на текстовому рівні – на основі їх поєднання в тексті. Проте фразеологізми, що за своєю формою складають синтагму (словосполучення) синтаксичного рівня, виражають, однак, значення із лексичного рівня та можуть утворювати речення текстового рівня (прислів’я, приказку), тобто вони відносяться щонайменше до трьох рівнів. У такий спосіб стандартні мовні рівні можна уявити як горизонтальні площини, а фразеологічний – як об’єднуючий вертикальний, чи проміжний рівень. Саме це свідчить, на нашу думку, про синергетичну організацію мовної системи, взаємопроникнення елементів якої сприяє її саморозвиткові.

При визнанні фразеологічного рівня мови логічно постає проблема його одиниць, визначення яких в таких дослідженнях обмежується мало значущим, нейтральним терміном “фразеологізми”. Звідси одиницю фразеологічного рівня доцільно встановлювати на основі відомиих класифікацій фразеологізмів, що зовсім не просто. Поєднання елементів сталих переосмислених словосполучень важко піддається класифікаціям через відкритий характер мовної системи та різнотипні міжзв’язки, внаслідок чого в ході багаторічних досліджень (1950-1990) появилися відмінні класифікації фразеологізмів на основі різних ознак. До них належать: 1) семантична класифікація (В.В.Виноградов, В.П.Жуков, М.М.Шанський, Б.О.Ларін та ін.); 2) граматична (В.Л.Архангельський, Ф.А.Краснов, О.І.Молотков); 3) структурна (М.Т.Тагієв); 4) функціональна (Л.А.Щукіна; Н. Burger); 5) стилістична (О.С.Ахманова, В.В.Виноградов. С.Г.Гаврін, М.М.Шанський, Л.А.Булаховській); 6) класифікація фразеологізмів із погляду шляхів переосмислення їх компонентів (Р.П.Зорівчак) тощо.

За нашим аналізом (13), наведені класифікації або мають різні логічні основи, або не охоплюють усієї різноманітності, або, включаючи надлишкові феномени, є занадто загальними. Враховуючи те, що в основі основних рівнів мови (фонетичного, морфологічного, лексичного тощо) лежать семантичний та структурний критерії (див. фонема, морфема, лексема тощо), вважаємо за доцільне в подальшому скористатися переробленою нами структурно-сематичною класифікацією І.І.Чернишової (14: 40-50), оптимальною для нашого дослідження, враховуючи компоненти інших класифікацій. За цією класифікацією фразеологічні одиниці містять номінативні фразеологічні єдності (компоненти