Аналізуючи переклад, треба звертати увагу на те, наскільки інтерпретатор усвідомив собі образ ФО оригіналу. Усвідомивши, він повинен перенести його на рідний грунт, відтворюючи його засобами рідної мови, використовуючи її лексичне багатство, граматичні особливості, просодичні засоби. Інколи йому вдається передати буквальний зміст образного вислову-фразеологізму мови-джерела, тобто, по суті, по компонентно скалькувати ФО оригіналу. При перекладі, зокрема неблизькоспоріднених, дискантних мов, часто вдається калькувати головним чином конототивне значення образу, що лежить в основі ФО оригіналу, та знаходити мовні засоби виразу його при перекладі. Такі кальки ми пропонуємо називати фразеологічними образними кальками. Почуття міри – ось головне правило праці перекладача, а також оцінювання її наслідків. Не слід створювати в тексті забагато кальок, бо тоді читач не зможе сприйняти їх; треба розрізняти вдалі кальки та буквальні переклади, що можуть дезорієнтувати читача, на якого вони розраховані. Влучна калька – це надбання даного перекладу, яке за сприятливих умов (мовних та позамовних), може стати надбанням мови-реципієнта, ввійшовши в її власний фразеологічний фонд. Інколи єдиним способом відтворення семантико-стилістичних функцій ФО оригіналу є описова перифраза, що найчастіше є стилістично нейтральною. У таких випадках зникає перший змістовий шар, який, без сумніву, впливав би на загальне фразеологічне значення ФО; зникає, відповідно, образ, а разом з ним стилістично-функціональна й експресивно-емоційно конотації, що виникла б від взаємодії образного шару й фразеологічного значення ФО. У перекладі відтворюється тільки домінантна сема (архісема) змісту ФО оригіналу. Інколи без дескриптивної перифрази не обійтися: це зло, але неминуче – адже перекладу без будь-яких втрат не буває. Таким чином, є різні шляхи відтворення семантико-стилістичних функцій фразеології оригіналу в перекладі прозових творів: фразеологічні засоби (відтворення повними та частковими фразеологічними еквівалентами), калькування, описова перифраза. Вивчення смислової структури фразеологізмів як дуже складних багатопланових полі функціональних мовних одиниць та встановлення головних критеріїв компарабельності допомагають оцінити адекватність того чи іншого відтворення. До оцінювання ефективності того чи іншого способу відтворення семантико-стилістичних функцій фразеології оригіналу треба завжди підходити, враховуючи і літературознавчі, і мовознавчі аспекти. Визначаючи ефектність перекладу тієї або іншої ФО, розв’язуючи проблему вибору найточнішого еквівалента, треба завжди враховувати естетичну функцію художнього тексту, контекстуальне значення ФО, за мовознавчим аспектом не забувати літературознавчого, бо фразеологізм як мікроелемент складного художнього естетичного цілого, різнорідна сукупність яких створює складну споруду – індивідуальний авторський стиль, може бути не рівно вартний одиниці оригіналу в художньому аспекті, хоч з мовного погляду він буде перекладений точно.

3.1 Виникнення фразеологічних одиниць

Фразеологічне багатство створюється в мовній практиці народу протягом віків як результат діяльності колективного народного розуму. У фразеології яскраво виявляється самобутність мови, її специфічний колорит, образність мислення народу. ФО вносять у художнє мовлення струмінь свіжості, надаючи йому більшої мальовничості й краси, посилюючи його пізнавальну вартість, сприяючи стислості, напруженості опису. У словесній тканині твору фразеологізми сприймаються як органічні, невідємні елементи тексту, стилетворчі одиниці. Отже, відтворення смислово-стилістичних функцій ФО у художньому перекладі – важливе завдання у відтворенні характеристик оригіналу. При розв’язані цієї проблеми слід розуміти адекватність перекладу як функціональну точність. Оригінал повинен розглядатися як система, а не як сума елементів, як органічна цілісність, а не як механічне сполучення складників. У цій системі кожен елемент має окреслену, задуману автором функцію, комунікативну й стилістичну. І в цілому творі, в його макрообразі, і в кожному мікро образі реалізується ця функція елементів іф структур на тлі цілісності. Таким чином, аналізуючись адекватність фразеологічних засобів перекладу, необхідно враховувати не тільки смислову точність, а й стилістичну та експресивно-емоційну відповідність оригіналові вибраних перекладачем засобів. Методика перекладознавчого аналізу явищ фразеологічного рівня ґрунтується на вивченні дуже складної смислової структури ФО. Як слушно писав А. Федоров, “з погляду перекладу надзвичайно важливі такі риси фразеологізму, як ступінь смислової злитості чи окремості його елементів, ступінь ясності чи неясності мотивування (наявність чи втрата внутрішньої форми, образності), стилістична забарвленість” (6, 194).

Зясовуючи суть і особливості відтворення семантико-стилістичних функцій ФО в художньому перекладі прозових творів, ми дотримуємось концепції О. В. Куніна. Його методологічний принцип полягає у визначенні наявності чи відсутності в цільовій мові фразеологічних відповідників стійких словосполук мови-джерела. Залежно від цього встановилися певні способи перекладу ФО: за допомогою еквівалентних (повністю або частково) фразеологічних замін, калькування чи описової інтерпретації. Встановлення ступеня адекватності даного відтворення враховує такі критерії: предметно-логічне значення, образність, функціонально-стилістична та експресивно-емоційна конотації, структурно-граматична будова.

Про повну еквівалентність при відтворенні можна говорити лише тоді, коли ФО перекладачу адекватна ФО оригіналу щодо образності, всіх компонентів змісту (предметно-логічного, експресивно-емоційного й функціонально-стилістичного) та щодо форми вислову (в структурно-граматичному плані). Серед українсько-англійських різномовних пар повних фразеологічних еквівалентів майже немає, бо ці дві мови належать до різних лінгвальних груп, що далеко розійшлися у граматичній побудові, лексичному складі, засобах просодії. У своєму історичному розвиткові кожна з них зазнала інших позамовних впливів. До того ж, це мови, які в своєму історичному розвитку практично не вступали в безпосередні контакти, а тому не могли прямо впливати одна на одну.