1.4. Класифікації реалій

Про види реалій, про їх поділ за різними ознаками згадується у багатьох дослідженнях, але зроблена лише декількома авторами.

За класифікацією В. І. Муравева усі етнографічні лакуни поділяються за певними лінгвістичними ознаками на: абсолютні, відносні, векторні, асоціативні, стилістичні, імпліцитні (приховані) та за різними етнографічними аспектами життя суспільства на ті, що:

пов’язані з національними рисами характеру, звичаями, побутом, продуктами харчування;

повезені із соціальним життям суспільства;

стосуються географічних умов життя, рослинного і тваринного світу [19, с. 122].

Таблиця А. Реформатського побудована за предметно-мовним принципом: відзначається із яких мов в російську мову ввійшли іноземні слова, які позначають:

власні імена;

монети;

посада та ім’я;

деталі костюма та прикраси;

їжа та напої;

звертання та титули по іменах [25, с. 139]

Класифікація реалій С. Влахова та С. Флоріна набула такого вигляду:

Предметний розподіл.

Місцевий розподіл (в залежності від національного і мовного надбання).

Минулий розподіл (в синхронічному і діахронічному плані, за ознакою обізнаності).

Перекладний розподіл.

С. Влахов і С. Флорін пропонують іншу класифікацію, яка базується на поділі реалій за конототивним значенням, тобто в залежності від місцевого (національного, релігійного) і часового (історичного) колориту. До уваги беруться також розповсюдженість, форма, способи перекладу та способи їх вибору.

Предметний поділ

А. Географічні реалії: степ, квіти, гірняк.

Б. Етнографічні реалії

Побут (їжа, напої, одяг, житло, посуд, транспорт та ін.).

Праця (люди праці, знаряддя праці, організація).

Мистецтво і культура (музика і танці, музичні інструменти, фольклор, театр, ін. мистецтва, виконавці, звичаї, ритуали, свята, ігри, міфологія, культи, календар).

Етнічні об’єкти (етноніми, клички, назви осіб за місцем проживання).

Виміри і гроші (одиниці виміру, грошові одиниці, просторічні назви).

В. Соціально-політичні реалії

Адміністративно-територіальна організація (адміністративно-територіальні одиниці, населені пункти, деталі населених пунктів).

Органи і носії влади (органи влади, носії влади).

Соціально-політичне життя (політична діяльність і діячі, патріотичні рухи і соціальні рухи, соціальні явища, звання, титули, звертання, установи, навчальні заклади і культурні установи, прошарки і касти).

Військові реалії (підрозділи, зброя, одяг, службовці (командири)).

Місцевий поділ

А. В площині однієї мови:

Свої реалі:

а) національні;

б) локальні;

в) мікрореалії.

Чужі реалії:

а) інтернаціональні;

б) регіональні.

Б. В площині пари мов:

1. Внутрішні реалії.

2. Зовнішні реалії.

Часовий поділ

Сучасні.

Історичні [4, с. 52-65].

Щоб такий поділ набув реального змісту потрібно брати до уваги наступні питання:

зв’язок реалій за предметом і часом;

за місцем і часом;

надходження чужих реалій в мову;

через художню літературу;

знайомство/незнайомство реалій, тісно пов’язаних з вживанням реалій взагалі і освоєння чужих реалій.

РОЗДІЛ ІІ

Фразеологічний фонд мови , як вираження його ментальності

2.1. Виникнення фразеологічних одиниць

Виникнення фразеології як науки пов’язане з іменем швейцарського мовознавця французького походження Ш. Баллі (1865-1947). Вивчення французької фразеології має давні традиції, які відійшли у глибінь століть. Історичні дослідження показують, що встановлення французької фразеології як наукової дисципліни стало результатом багатовікової діяльності вчених і дослідників по зібранню, вивченню і систематизації фразеологічного матеріалу французької мови. Ш. Баллі вперше в історії мовознавства теоретично обгрунтував явище фразеології, започаткувавши тим самим основи сучасної фразеології. Він аргументував необхідність спеціального вивчення стійких сполучень в мові і навів приклад такого вчення у своїх роботах “Prйcis de stylistique” (1905) i “Traоtй de stylistique franзaise” (1909) в яких розвинув свої концепції стосовно фразеології.

Ш. Баллі розглядав фразеологізми як стійкі словосполучення з різною мірою спаянності компонентів. Він розрізняв зовнішні та внутрішні ознаки цих зворотів, причому під першим розумів їх структурні особливості, а під другим – семантичні. В якості основної смислової ознаки фразеологізмів дослідник висунув єдність їх значення, яке на його думку, виявляється в тотожності цілого виразу одному слову – індетифікатору. Але згодом вчений дійшов висновку, що заміна фразеологізму одним словом в багатьох випадках не можлива [22, с. 52-56].

Згідно з цим методом вираз avoir des doutes “сумніватися”, треба вважати фразеологізмом, він є еквівалентний дієслову douter, a prendre la crйmaillиre “святкувати заручини”, які перекладається у всіх фразеологічних словниках, треба вилучати із фразеології, тому що цей вираз невиражений одним словом.

Відхід Ш.Баллі від висунутого правила виявився у класифікації цих одиниць. Він виділяє дві групи фразеологізмів – фразеологічні серії (sйries phrasйologiques) і фразеологічні одиниці (unitйs phrasйologiques) які в семантичному відношенні не рівнозначні. Для фразеологічних одиниць характерна наявність семантичної ознаки, а фразеологічні серії являють собою словосполучення, елементи яких зберігають самостійність.

Російський академік В.Виноградов продовжив дослідження теоретичних основ фразеології і вніс значний вкад у її розвиток. Його погляди мали великий вплив на вивчення фразеології іноземних мов. Запропонована В.Виноградовим класифікація включає: а) фразеологічні сполучення; б) фразеологічні одиниці; в) фразеологічні зрощення. Принцип поділу фразеологічних одиниць російського вченого точніше відображає типи фразеологізмів ніж у Ш. Баллі. Хоча характерний недолік класифікації швейцарського лінгвіста – відсутність єдиного принципу її побудови, – зберігається і В.Виноградова. Виділені ним три групи показують, що між фразеологічними сполученнями, з одної сторони і фразеологічні одиниці та зрощення з другої, існує різниця зумовлена різним характером їх стійкості.

Фразеологізми першої групи характеризуються структурною ознакою – обмеженою сполученістю компонентів, фразеологізми двох останніх груп – мірою мотивування [22, с. ].

Фразеологічна одиниця (фразеологізм) – це лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподільна лексично, стійка у своєму складі й структурі, яка маючи цілісне значення, відтворюється в мові. Зважаючи на ступінь зєднаності компонентів і співвіднесеності семантики фразеологізмів з семантикою їх складових частин, розрізняють такі типи фразеологічних одиниць. Фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення і фразеологічні вирази.

Фразеологічні зрощення – це стійкі семантично