2.1.5. Реалія і власна назва.

Деякі реалії мають ознаки власних назв, інші стоять на межі між двома категоріями, і не менш правильним було б твердження, що більшість власних назв можуть бути реаліями. Хоча розмежовувати між реаліями і власними назвами досить хибне, ми не схильні відносити власні назви до категорії реалії, а виходячи з критеріїв теорії перекладу, розглядаємо їх як самостійний клас БЕЛ, з власними суттєвими ознаками і способами відтворення при перекладі, які не рідко співпадають зі способами відтворення реалій. З реаліями їх ріднить яскраво виражене конотативне значення, яке безумовлює здібність передавати національний і історичний колорит і примушує ряд авторів відносити власні назви до реалій.

2.1.6. Реалія і звертання.

В дослідженнях з теорії перекладу звертання відносять до БЕЛ, реалій. Для носіїв іншої мови звертання є свого роду міркуванням, яке вказує на національну належність (пан, сер, мадемуазель). Такі звертання, в певній мірі, також, можна розглядати як реалії, оскільки вибір слів в них, їх структура і інтонація в кожній національній мові зумовлені різноманітними факторами, в тому числі національними традиціями, духом, психологією нації. Для звертань, широко поширених в одній мові, часто не буває аналогів в інших мовах, де їх відсутність компенсується іншими засобами. Болгарські вчені Власов С. і Флорін С. виділяють звертання в окрему групу, не вважаючи їх реаліями [9,с.13].

2.2 Класифікація реалій

Структурний поділ реалій В структурному плані виділяються: Реалії – одночлени : укр. вечорниці, досвідки, денцівка, англ. а sheriff, а threepence, а maypole.

Реалії – полі члени номінативного характеру: укр. курна хата, решетилівське шитво, братська могила; англ. а banana split, St. Valentine Day, a Sussex pudding.

Реалії – фразеологізми: укр. лоби закрити, коло печі поратись, дбати про скриню; англ. to reach the woolsack, to wach one’s dirty linen in publik [15,с.28].

Граматичний поділ реалій.

Щодо граматики, то реалія цікава тим, що може набувати іменниковий, прикметникової, дієслівної та діє прислівної форми:

Чумак – чумацький, чумакувати, чумакуючий;

Лірник – лірникувати, лірникуючий;

Пацифікація – пацифікувати, пацифікований, пацифікуючи, тощо.

Серед реалій більше іменників, це закономірно, адже переважно іменники позначають предмети і явища [15,с.29].

2.3.Проблема відтворення реалій

Проблема відтворення сематико-стилістичних функцій реалій засобами цільової мови – одна з кардинальних у перекладознавстві. Її розглянуло чимало дослідників і доходило часто до не зовсім однакових висновків.

А.В.Федоров зводить можливості відтворення назв реалій до 4 способів:

Транслітерація або транскрипція;

Створення нового слова;

Використання слова, яке означає щось близьке (хоча й не тотожнє) своєю функцією до іншої реалії;

Гіперонімічний або узагальноприближений переклад, при якому слова оригіналу. Що означають видове поняття, перекладаються словом мови перекладу, яке називає родове поняття p[33,с.151].

Болгарські вчені Власов С. і Флорін С. називають два основні способи відтворення реалій у художньому тексті – транскрипцію і переклад, чи заміну. Переклад у свою чергу може здійснюватись шляхом створення неологізмів (серед них кальки, напівкальки, освоєння і семантичні неонологізми), приблизного перекладу Є(віднайдення родової відповідності, функціонального аналогу, пояснення, тлумачення, а також контекстуального перекладу).[9,с.93].

На основі зіставлення англомовних перекладів української прози з їхніми оригіналами академік Р.П. Зорівчак подає свою власну класифікацію способів транслітераційного перейменування реалій:

Транскрипцію (транслітерацію);

Гіперонімічне перейменування;

Дескриптивну перифразу;

Комбіновану реномінацію;

Калькування (повне і часткове);

Міжмовну транспозицію на онототивному рівні;

Метод уподібнення (субституцію);

Контекстуальне роз тлумачення (інтерпретацію) реалій;

Відтворення ситуаційного відповідника (контекстуальний переклад)[13,с.93];яка, на вашу думку, є найоригінальнішою, бо охоплює всі пункти вищезгаданих двох класифікацій.

2.3.1. Специфіка перекладу.

Мова служить найважливішим засобом людського спілкування, а мовлення є фактичним процесом цього спілкування. В мовленнєвому спілкуванні люди передають один одному свої думки, які є суб'єктивним відображенням того, що відбувається в об'єктивній дійсності та позначаються використаними ними словами.

Тому найголовнішою та основною ознакою людського спілкування є передача думок від одних людей до інших, тобто передача того, що називають змістовною (внутрішньою) стороною мовлення або його змістовним вмістом. Цей змістовний вміст, тобто думки, які зовні виражаються засобами тої чи іншої мови, і є той предмет перекладу, який слід враховувати, коли ставиться питання про те, що саме перекладається. Отже, строго кажучи, перекладаються не слова, а поняття, які вони виражають: не речення, а судження; не тексти, а думки та міркування, які вони містять [5,]

Говорячи про те, що при перекладі з однієї мови на іншу перекладаються думки, потрібно уточнювати, що збереженню підлягає лише об'єктивний вміст цих думок, тобто ті реальні зв'язки та відношення, які є предметом думки.

Що ж стосується суб'єктивного боку думки, тобто тих понять, за допомогою яких оформляються відповідні судження, то при перекладі він не може залишатися одним і тим самим, оскільки системи понять, які відповідають двом різним мовам, не збігаються.

Якби це було не так, якби переклад зводився тільки до заміни одних слів іншими, а поняття та судження лишались тими самими, то перекладати було б дуже легко. Труднощі, які зазнаються перекладачем, пояснюються саме тим, що об'єктивний вміст думок потрібно виражати за допомогою не тільки інших лексичних та граматичних засобів,але й за допомогою інших понять [3, 152с.]. Тому переклад можна назвати повноцінним, лише тоді коли об’єктивний зміст думок передано безперечно правильно.

Складніша ситуація виникає коли перекладається твір з іншого культурного ареалу. Коптілов про характеризував і згрупував основні труднощі, які підстерігають перекладача.

- відсутність спільної духовної основи у двох культур, що належить до різних ареалів;

- відмінні стосунки між людьми;

- екзотичні реалії – звичаї, одяг, страви, напої,