Реферат на тему:

Організація роботи з іншомовними текстами

Іноземна мова, без сумніву, є фактором загальнокультурного розвитку студентів. Володіння іноземними мовами дозволяє своєчасно прилучитися до джерел професійної та культурологічної інформації, набути навичок роботи з науковою літературою, сприяє підвищенню культури мови взагалі як інструменту мислення, реалізує комунікативні потенції особи.

Традиційна технологія роботи з іншомовними текстами на різних ступенях вивчення іноземних мов має свої особливості, що пов’язані зі складностю текстів та передбачає відомі фази роботи: передтекстова, під час опрацювання тексту, післятекстова. Особливої уваги потребують дві фази роботи з текстами: до читання та після читання тексту, саме якість роботи на даних етапах визначає компетентність користувача мовою.

Залежно від фази роботи з текстом визначаються і належні вправи, тому потрібно приділяти увагу на першому етапі (перед читанням) активізації загальних знань з проблем, що висвітлюються в тексті та роздумам у зв’язку з загальною проблематикою тексту. Розвиток необхідного рівня забезпечує кваліфікацію компетентного читача. На заключному єтапі (після читання) слід приділяти більше уваги підсумкам, критичним роздумам щодо висловлювань у тексті, оцінюванню відношення інформації тексту до подальшої діяльності та практики. Високий рівень сформованності критичного ставлення до прочитанного забезпечує високий рівень кваліфікації фахівця.

Послідовна та систематична робота з текстами у цьому напрямку здатна сформувати у студентів потрібні професійні напрямки.

Формування цілей навчання мовленню повинне включати характеристику якісного боку мовлення студента. Крім таких загальновизнаних якостей, як правильність, логичність і достатня інформативність, слід досягати і того, щоб мовлення студентів характеризувалося доказовістю, щоб студент висловлював своє ставлення до виголошуваного ним змісту і давав йому оцінку.

Специфіка курсу іноземної мови виявляється і у принципах відбору мовного матеріалу для мовлення, зокрема лексики. Навчання читанню є цілком реальним завдяки наступним обставинам: при функціональній диференціації мовного матеріалу і відпрацюванню частини лексики і граматики з метою рецептивного засвоєння.

Як правило читання передбачає формування синтетичних умов вилучення інформації з тексту, формування умінь формального і смислового аналіза, без яких неможливо успішне читання оригінальних текстів навіть середньої складності.

У галузі синтетичних умінь необхідно зосередити увагу на читанні з осяненням змісту, коли читач знайомиться з основною ідеєю тексту, його логичною структурою і загальною лінією змісту та читанні зі з’ясуванням основної ідеї, логичною структурою і важливих деталей.

Увага студентів концентрується на головній думці абзацу, кожне нове речення якого доповнює її, або розвиває, або започатковує хід наступної думки, чим і досягається її діалектичний хід.

Композиційно-смисловий та логико-синтаксичний аналіз текстів допомагає студентам усвідомити основні особливості та характерні риси наукового стилю іншомовних текстів, правильно відшукати необхідну структурно-вербальну інформацію та змістовну наукову інформацію.

Процес навчання читання наукових текстів повинен моделювати процес зрілого читання, тобто включати всі види мовленнєвої діяльності.

Складовою змісту професійно-орієнтованого навчання, особливо в умовах ринкової економіки, є лінгвістика тексту за фахом, лінгвістика мови фаху. Під терміном „мова фаху” розуміється „підмова” певної галузі науки, науково-практичної діяльності, усної чи писемної комунікації, котрі існують і реалізуються функціонально на базі відповідної загально-національної мови на її різних рівнях: лексико-семантичному, синтаксичному, фонетичному. Вивченя шляхом звернення до лінгвістики фахового тексту особливостей „підмов” дає можливість активізувати лексикологичну та лексикографічну діяльність, плглиблювати знання в галузі термінознавства, словотворення, способів дерівації, а також сприяти розумінню проблем кореляції стилю ї жанру фахової літератури.

Робота над текстом за фахом , його лінгвістичною структурою обов’язково передбачає активізацію усної комунікації за фахом, особливо автоматизацію мовних структур прагматичної орієнтації, діалогічного та полілогічного мовлення на конкретну тематику.

В процесі роботи над текстом за фахом приділяється значна увага термінології відповідних науково-технічних текстів, їх структурно-семантичним та функціональним аспектам. Розпочинаючи роботу над текстом чи усною комунікацією за фахом, студентам пропонується знайти спеціальні терміни, визначити їх зміст, знайти адекватні терміни в рідній мові. Обговорення термінологічних питань здійснюється в діалоговому та полілоговому режимах роботи.

Важливим елементом ділової мови фахівця є вміння користуватись термінами, розуміння їх структури, походження, шляхів деривації. Це допомагає визначити значення терміну в повному контексті при перекладі. Важливо привернути увагу студентів до того , що терміни можуть бути виражені не лише окремим словом, а й словосполученням. До складу таких словосполучень входить стержневий семантичний елемент та залежні від нього елементи. Щодо властивостей термінів, пропонується виділити наступні: 1. системність; 2. наявність дефініції; 3. тенденція до моносемії в межах термінологічного поля; 4. відсутність експресії; 5. стилістична нейтральність. Ці властивості реалізуються лише в межах термінологічного поля. Знання з термінознавства дають можливість системного вивчення певної терміносистеми та її логічного осмислення, що в свою чергу інтенсифікує процес засвоєння студентами навчального матеріалу.

Зокрема на завершуючому етапі, метою якого є оволодіння іноземною мовою на рівні, який дозволяє одержати інформацію з оригінальної літератури за фахом, особливо актуальною є проблема найбільш релевантного розуміння тексту.

Припущення, що для процесу розуміння та відтворення тексту притаманна досить складна взаємодія інформації, що поступає від різних рівнів – семантичного, синтаксичного, прагматичного – означає необхідність оволодіння стратегіями розуміння і відтворення тексту, яки дозволяють вийти на якісно інший рівень навчання. Розуміння тексту пов’язане не тільки з пред’явленням текстової бази в епізодичній пам’яті, але й активізацією, обновлення когнитивного уявлення подій, дій та взагалі ситуацій, про які говориться в тексті, тобто ситуаційна модель повинна інкорпорувати попередній досвід і, отже, попередні текстові бази, пов’язані з такими ж або схожими ситуаціями, формують основу для навчання.

Модель ситуації має особистий характер – розуміння, пов’язане з особистою думкою і оцінкою