і підрозділах. Питання мовної культури необхідно періодично обговорювати на педрадах, методичних об'єднаннях. "У школі повинна бути передусім висока мовна культура, повинна панувати атмосфера великої чутливості до слова: сказане чи написане неправильно має звучати не тільки для вчителя, але й для школяра таким же дисонансом, як фальшива нота для людини, яка володіє високим музичним слухом. Слід порадити вчителеві початкових класів: виховуйте в дітей чутливість до емоційного забарвлення слова. Добивайтеся, щоб слово звучало для учня, як музика!" (Сухомлинський, 1988, 67).
Культура мови педагога, причому не лише словесника, залежить від його професійної підготовки у вузі. Тут маємо діалектичну взаємозалежність: становище української мови у ВНЗ великою мірою визначається рівнем шкільної освіти, а також мовною особистістю викладача, професора. Та перш за все культура професійного мовного спілкування формується на основі реалізованих на високому рівні навчальних програм: відповідних дисциплін і різних форм роботи — лекційних, практичних занять, де засвоюється термінологія — наукова і практична опора майбутнього фахівця.
Неперервна мовна освіта, починаючи материнською (родинною) школою і закінчуючи професійною, спеціальною освітою (у вузі), має бути орієнтована на формування мовної особистості, що забезпечує розширення функцій державної мови, творення україномовного середовища в усіх сферах суспільного життя, природне бажання повернутися в своєму щоденному побутовому спілкуванні до перерваних родинних традицій, до відродження традиційної народної культури у спілкуванні, що прагне до вироблення зразків висококультурного інтелігентного спілкування шліфованою, нормованою, літературною мовою.
Література:
1. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. – К.: Довіра, 1999.
2. Ковалевська Т. Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування. – Одеса: Астропринт, 2001. – 344 с.
3. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность. – М., 1987.
4. Мельничайко В. Я. Мовний розвиток особистості: завдання і засоби // Мовна освіта в контексті завдань української середньої середньої і вищої школи: Матеріали науково-практичної конференції. – Тернопіль, 1995. – С. 3 – 11.
5. Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки. Рідномовний Катехизис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства. – Слово. – 1991. – Ч. 13. – Липень. – С. 4 – 5.
6. Огієнко І. Українська культура. – К., 1992.
7. Крысин Л. П. Социолингвистические аспекты изучения современного русского языка.- М., 1989.
8. Струганець Л. Культура мови. Словник термінів. – Тернопіль, 2000.
9. Струганець Л. В. Теоретичні основи культури мови. – Тернопіль, 1997.
10. Семеног О. Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника. – Київ – Глухів, 2003.
11. Семеног О. Мовне родинознавство. – Київ – Глухів, 2003.