Розповідь листа адресата вдало поєднує емоційну радість за духовне багатство Києва і глибокий сум за батьків, рідну домівку, долю українського народу, що, маючи родючі землі і працьовиті руки, не мають власної землі, бо вона пошматована і пригноблена панівним класом. Для глибокого розкриття викладеної думки адресант вміло, доцільно, вдало використовує прості поширені, складні речення, художні засоби, наступність у викладі думки. Наприклад: (Київ – місто чудове, розташоване високо над Дніпром, собори (церкви) тут європейської краси, хліба тут , такі простори, такі степи; а селяни мало що мають; села їхні малі і бідні; та земля належить панам.

У листі домінують щирість і відвертість стосунків дітей і батьків.

Різновидом родинно-побутового жанру є лист-заповіт.

Наприклад, у січні 1918 року О.Кобилянська пише своїм братам лист-заповіт.

Дорогі браття!

Коли б я раптом померла, роблю вас уважними. Бувайте здорові, не забувайте. Я не була щаслива. Найкращі хвилини для мене були, коли я писала свої твори і закінчувала їх. Я любила свої мрії, гори, зірками засіяне небо і землю і осінь.

У листі домінуючим є вільний вияв стану автора, орієнтація адресанта, використання звертань у кличній формі, спонукальність виражається формами наказового способу дієслів, їх функціональними еквівалентами.

Об’єктом репрезентації виступає [я] – репрезентатор, у ролі якого функціонує адресант епістолярного тексту, подаючи свою характеристику. У тексті використано один із типів мовленнєвих актів експресів, ним мовець представляє власну особу, її психологічне ставлення до стану власного життя, до навколишнього світу.

Існують також інші жанри (розповіді) листування, серед яких розрізняють листування приватно-ділове, інтимно-товаристське.

Приватно-ділове листування адресується не офіційній особі, близькій адресантові за професією інтересів. Приватно діловий лист є особистісним, але в ньому, крім індивідуального, наявне громадське. На такий лист не передбачається накладання ________ адміністративної особи.

Прикладом приватно ділового листа є лист письменниці О.Кобилянської від 9 липня 1903 року до М.Коцюбинського.

Високоповажний добродію!

Ваше щире письмо одержала. Але мені соромно, що я все ще нічого не маю; но пишіть ласкаво, чи не можна би для Вашої збірки дати нарис або новелу, котра ще на Україні не знала, а в нас друкована? Так, наприклад, нарис “Через море”. Або нарис “На полях”. Прошу мені ласкаво дати на се найскоріше відповідь.

Ольга Кобилянська.

Форма листа має всі ознаки тексту приватно-ділового листування: тема, виклад думки, задум, зв’язаність, завершеність. У тексті представлено семантичні складники апеляції: адресатність, вказівка на осіб, як учасників акту мовлення, спонукальність.

Важлива роль у формуванні тексту належить абзацу, що є надфразною єдністю тексту і допомагає забезпечити структурну спрямованість. Абзац несе ідейне навантаження, що розкривається мовними засобами.

Наприклад, у листі О.Кобилянської до М.Коцюбинського від 30 серпня 1903 року читаємо:

Високоповажний добродію!

Вже не знаю, як перепросити Вас, що так страшно спізнилася я з відсилкою манускрипта.

Прошу дуже сповістити мене лише двома словечками, чи одержали манускрипт, буду спокійна. Отже, дує перепрошую. Що так спізнилася: я розумію. Що з того можна мати великі клопоти, але тут Бог свідок – не могла.

Ввечері з праці така втомлена, що з ніг палу і не годна писати.

Здоровлю чисто сердечно Вас і високоповажну пані Вашу і пишуся з глибоким поважанням і приязню.

Ольга Кобилянська

Абзац характеризує світогляд, рівень мовленої культури адресанта, його шанобливе ставлення до адресата і його родини. Мова тексту даного листа має ознаки буковинської говірки.

Шанобливе оформлення приватне – ділового листа залежить від психічних стосунків адресата і адресанта, близькості їхніх інтересів і переконань.

Наприклад, зразком такого листа є лист О.Кобилянської до І.Франка.

Липень 1902. Чернівці.

Високоповажний товаришу!

Посилаю два нариси “Сліпець” і “Через море” для “Вісника”. Прошу їх разом друкувати, один по другім, і вперед “Сліпець”, а потім те друге. Вони мали друкуватись у “Киевской старине”, деякі з редакції були дуже за тим, а деякі супротивлялись, бо, казали. Не підходять “під програму”. Жадають від мене заодно праць з народного життя, а я не вмію на розказ писати. Друкуйте нариси, коли хочете. Гонорару не жадаю за них ніякого. Як схочуть і як зможуть, то нехай вишлють, а як ні, то ні.

Здоровлю щиро і пишусь з правдивим побажанням.

О.Кобилянська

S.P. Мій брат Юліан кланяється і просить відповідь виглядом свого словаря.

Висловлене в тексті пов’язане з майбутньою долею творів адресанта, підтверджує творчі зв’язки з адресатом.

Лист доповнено допискою про прохання брата.

Щоб спонукати адресата до певної дії, поведінки, адресант використовує відповідні слова і словосполучення (посилаю, прошу, друкуйте, разом друкувати, гонорару не жадаю здоровлю щиро, пишусь з правдивим побажанням).

В інших листах адресат представляється з позиції однієї особи, а займенникові іменники [Ви] вказують на професійне найменування особи її стать.

Наприклад, у листі О.Кобилянської до Лесі Українки читаймо:

Я також пишу своїм знайомим довгі листи... Попросту не умію коротко писати, Се також належить до широких руських натур ...

Ви пишете пречудно, пані Лесю . – Оживляєте мене своїми листами, як свіжою водою ...

Ваша вірша товаришка Ольга Кобилянська.

В даному тексті має місце невимушеність, безпосередність у вираженні емоцій. Відрізок тексту листа структурно і за змістом замкнений, має певну свою стильову марковність, характеризується набором стильових ознак. У тексті об’єктом репрезентації виступає “Я” – репрезентатор, у ролі якого функціонує адресант, подаючи свою часткову характеристику.

До Петко Тодорова

15 травня 1900р. Чернівці

Високоповажний добродію!

Дуже перепрошую. Що так пізно відповідаю на Ваше почетне письмо, що мені справило правдиву