8. Навичку визначають як "психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії". Термін "навичка" відбиває сам факт призвичаєності до певної дії, яка завдяки цьому виконується автоматизовано, без істотної участі свідомості в її регулюванні,

У процесі навчання іноземної мови мовленнєві дії учнів мають бути доведені "до оптимального рівня досконалості" (І.О. Зимня), що забезпечує спрямованість уваги людини при здійсненні МД лише на зміст свого висловлювання чи того повідомлення, яке вона сприймає на слух або читає.

Щоб досягти "рівня навички" (І.О. Зимня, Ю.І. Пассов), мовленнєва дія Має набути таких якостей як автоматизованість, стійкість, гнучкість, відсутність спрямованості свідомості на форму виконання, відсутність напруження і швидкої втомлюваності.

9. Створення раціональної системи вправ є ключем до вирішення проблеми навчання іншомовного мовлення. Важливість системи вправ полягає в тому, що вона забезпечує як організацію процесу засвоєння, так і організацію процесу навчання.

З точки зору організації процесу засвоєння система вправ має забезпечити:

1) підбір необхідних вправ, що відповідають характеру певної навички або певного вміння;

2) визначення необхідної послідовності вправ;

3) розташування навчального матеріалу та співвідношення його компонентів;

4) систематичність/регулярність виконання певних вправ;

5) взаємозв'язок різних видів МД (Ю.І.Пассов).

З точки зору організації процесу навчання система вправ потребує матеріального втілення, яке вона знаходить у підручнику.

Перш ніж розглянути сутність системи вправ, звернемось до визначення самого поняття "вправа" у методиці навчання іноземних мов. Вправа - це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними до їх удосконалення.

Кожна вправа незалежно від її характеру має три- або чотирифазову структуру.

Перша фаза — завдання,

Друга фаза — зразок виконання,

Третя фаза — виконання завдання,

Четверта фаза — контроль (контроль з боку вчителя, взаємоконтроль або самоконтроль учнів).

10. Типи вправ для навчання іноземної мови

Критерії | Типи вправ 

1.   |

Спрямованість вправи на прийом або видачу інформації | Рецептивні

Репродуктивні

Рецептивно-репродуктивні

Продуктивні

Рецептивно-продуктивні 

2. | Комунікативність | Комунікативні (або мовленнєві)

Умовно-комунікативні (або умовно-мовленнєві)

Некомунікативні (або мовні) 

3. | Характер виконання | Усні

Письмові 

4. | Участь рідної мови | Одномовні

Двомовні (перекладні) 

5. | Функція у навчальному процесі | Тренувальні

Контрольні 

6. | Місце виконання | Класні

Домашні

Лабораторні 

Таблиця 2 Класифікація вправ для навчання іноземної мови

Типи

вправ | Некомунікативні

(мовні) | Умовно-комунікативні

(умовно-мовленнєві) | Комунікативні

(мовленнєві) 

Види вправ | Види вправ | Види вправ

Ре

цеп

тив

ні | Сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, орфограми, графеми, лексичної одиниці, граматичної структури | Аудіювання або читання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази/речення або групи речень | Аудіювання або читання тексту з метою одержання інформації

Ре

про

дук

тив

ні | Заучування напам'ять (лексичних одиниць, речень, текстів); повторення (звуків, лексичних оди-ниць, речень); заміна /вставка лексичних одиниць; зміна граматичної форми, переклад; звуження та розширення речень, об'єднання простих речень у складне; складання речень; переказ тексту (відомого слухачам) | Імітація зразка мовлення (ЗМ), підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ, розширення ЗМ, завершення ЗМ, відповіді на запитання різних типів, переказ тексту (відомого слухачам, але від імені персонажа) | Переказ тексту (невідомого слухачам)

Про

дук

тив

ні  | Об'єднання ЗМ (одноструктурних і різноструктурних) у понадфразову єдність; об'єднання ЗМ у діалогічні єдності: запитання-відповідь; запитання-контрзапитання; повідомлення- запитання; спонукання-згода / відмова; спонукання-запитання і т. п.  |

Повідомлення якогось факту (фактів); опис (погоди, квартири, людини); розповідь (про якісь події, факти); доказ (якихось положень, фактів і т. п.); бесіда (між учнем /учнями і вчителем, між двома учнями; групова); написання записки, листа, плану, тез, анотації і т. п.

Література:

Бех П. О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в Україні //Іноземні мови. — 1996. —№ 2. — С. 3-8.

Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) V-IX класи /керівн. автор. колективу С. Ю. Ніколаєва.— К.: Ленвіт, 1998. — 32 с.

Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. — К.: Ленвіт, 1999.

Методика интенсивного обучения иностранным языкам /под ред. Бухбиндера и Китайгородской. — К.: Вища школа, 1988.

Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочное пособие/ Е. А. Маслыко, П. К. Бабинская, А. Ф. Будько и др. — Минск: Вышейш. школа, 1992.

Общая методика обучения иностранным языкам: Хрестоматия /Сост. А. А. Леонтьев. — М.: Рус. яз., 1991.

Brzeziсski J. Nauczanie jкzykуw obcych dzieci, Warszawa 1987.

Komorowska H. (red.) Жwiczenia komunikacyjne w nauce jкzyka obcego, Warszawa 1989.

Komorowska H. Nauczanie gramatyki jкzyka obcego a interferencja, Warszawa 1980.

Nagajowa M. ABC metodyki jкzyka polskiego, WSiP, Warszawa 1990.

Ronowicz E. Kierunki w metodyce nauczania jкzykуw obcych, Warszawa 1982.