2. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра.

Щоб удосконалити навчальний процес у школі, треба забезпечити сприятливий грунт для успішного навчання. Урок не повинен бути тягарем ні для учня, ні для вчителя. Учень і вчитель — це дві взаємозв'язані сили, які мають діяти злагоджено, в одному напрямі. Однак це буває не завжди.

Нецікава праця з часом стає для людини ненависною. В умовах школи це найстрашніше. Відсутність інтересу до навчання породжує в дітей інтелектуальну байдужість. Як би добре не був організований урок, яка б значна за змістом науково-художня інформація не подавалася, але якщо в дітей не виробився стійкий інтерес до предмета, вчитель не досягне запланованої мети. Адже навчання передбачає і готовність учня працювати, тобто мобілізацію його вольових та інтелектуальних зусиль, необхідних для виконання різноманітних видів робіт, виявлення самостійності та ініціативи. Де немає справжнього інтересу до літератури, не може бути й мови про ефективний розвиток учнів, виховання їх засобами художнього слова.

Якщо ж у класі не створено належної робочої атмосфери, якщо учитель не бачить результатів своєї праці, не може на уроках розкриватися його особистість. Тому словесник повинен прагнути, щоб кожен літератури зацікавлював учнів.

Інтерес до навчального предмета — це стійке психологічне утворення, що має складну структуру, яка включає в себе емоційні, інтелектуальні, вольові компоненти. Відомий психолог С. Л. Рубінштейн характеризує інтерес як стійке «зосередження на певному предметі думок, помислів особи, що викликає прагнення ближче ознайомитися з предметом, глибше в нього проникнути, не випускаючи його з поля зору. Під помислом ми при цьому розуміємо складне і водночас таке утворення, яке не розкладається, — спрямовану думку, — думку-турботу, думку-участь, думку-залучення, що містить у собі специфічну емоційну спрямованість».

Інтерес є своєрідним виявом пізнавальних потреб людини, внутрішнім стимулятором її діяльності. У працях С. Л. Рубінштейна, І. Щукіної, Л. І. Божович, М. Ф. Бєляєва та інших відомих учених, які досліджували навчальний інтерес, його роль і структуру, переконливо доводиться, що навчальні інтереси позитивно впливають всі психологічні процеси, полегшують сприймання навчальної інформації. Завдяки інтересу активізується увага, пам'ять, мислення школяра. Якщо учні, наприклад, люблять літературу, вони на уроці легко включаються в різноманітні види навчальної діяльності, активно працюють, менше стомлюються в процесі навчання, виявляють допитливість, охоче виконують домашні завдання, з насолодою читають художні твори. Бажання добре вчитися — природна потреба дитини. Пригадаймо, з яким інтересом ідуть діти першим раз у школу. Людині властивий потяг до знань. Але щоб він був постійним, потрібно вміти підтримувати, стимулювати, підкріплювати, спрямовувати його. «Я вбачаю, — відзначав В. О. Сухомлинський, — надзвичайно важливу виховну мету в тому, щоб запалити в маленької людини жадобу пізнання. Якщо після мого уроку підліток не відчуває бажання знати більше, ніж я розповів, значить виховної мети уроку не досягнуто».

На жаль, ще не кожен учитель уміє зацікавити дітей своїм предметом, зробити навчання школою радощів і перемог. На уроках не завжди створюються умови для самовиявлення учня. Ще Л.М.Толстой писав: «Варто поглянути на ту саму дитину вдома, на вулиці чи в школі, — то ви бачите життєрадісну, допитливу істоту, з усмішкою в очах і на вустах, яка в усьому шукає повчання, як радості, яка усно і здебільшого яскраво виражає свої думки своєю мовою, — то ви бачите вимучену, зіщулену істоту, з виразом втоми, страху і нудьги, що повторює одними губами чужі слова на чужій мові – істоту, душа якої як равлик, сховалася в свою хатку”.

Методист Є.Пасічник провів у школах м. Києва і Київської області широке анкетування. Учням запропонували відповісти на такі запитання анкети: «Який ваш улюблений предмет? Які уроки літератури вам найбільше запам'яталися? Чим вони вас вразили?» Анкетуванням було охоплено 3228 учнів різних шкіл. Відповіді показали, що лише незначна частина дітей має яскраво виражений локальний інтерес до літератури: всього 311 учнів назвали літературу своїм улюбленим предметом, 518 — написали, що їм подобається література, але вони не виділяють її з-поміж інших предметів (в основному це школярі, які добре вчаться, і висока успішність їх з літератури не завжди свідчить про яскраво виражений пізнавальний інтерес до цього предмета).

Найбільше сподобалися і запам'яталися дітям уроки з позакласного читання. Вони приваблюють їх новизною змісту, нестандартністю організаційних форм. Не подобаються школярам більшість уроків, на яких аналізуються вірші. 117 учнів відверто написали, що взагалі не люблять літератури. В цьому значною мірою винні, звичайно, словесники. Їхні уроки не стали школою життя у всьому багатстві його проявів, школою моральності та культури почуттів». Окремі учні пояснюють відсутність інтересу до літератури недосконалістю шкільної програми, стереотипністю уроків, а також непосильним перевантаженням у школі. «Щоб любити літературу, потрібно знати її. Почитати книжку для душі можу іноді у вихідні дні, і то не завжди. Щодня на підготовку до уроків доводиться витрачати не менше 6—8 годин», –заявляють вони.

Анкетування показало і різне ставлення учнів до вчителів літератури: позитивне (яскраво-позитивне і помірно-позитивне) – 14%, індиферентне —82%, негативне (яскраво виражене і помірно виражене) – 4%.

Які ж основні