фактори сприяють формуванню в учнів на уроках інтересу до літератури? Зацікавлення можна викликати насамперед змістом навчальної інформації. «Мені дуже подобаються такі уроки, — пише учень, — на яких ознайомлюють нас зі спогадами про письменника, його листами”. Навчальна інформація найчастіше стає об'єктом інтересу учнів, коли вона містить елементи новизни. «Що збудити нашу увагу, предмет має являти собою для нас новину, але новину цікаву, тобто, таку новину, яка або доповнювала б, або потверджувала, або спростовувала чи розбивала те, що вже є в нашій душі, тобто, одним словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б у слідах, які в нас уже вкоренилися» (К.Ушинський).
Не слід думати, що стимулювання навчальних інтересів відбу-вається лише за рахунок певних прийомів навчання. Цікавість стиму-люється всім змістом уроку, всією системою методів його прове-дення. Окремі прийоми здатні лише збудити в учнів ситуативний ін-терес.
Важливе значення у вихованні інтересу школярів до літератури мають емоційність і динамізм розповіді, образна форма її, постійна опора на текст твору, урізноманітнення видів і форм роботи. На питання, які уроки літератури вам найбільше подобаються, учні від-повіли так: «Коли вивчаються улюблені письменники»; «Коли уроки проходять невимушено і є можливість вільно обмінятися думка-ми, посперечатися з приводу прочитаного»; «Коли в класі говориться про життя, людські вчинки, стосунки»; «Коли сам учитель виявляє постійний інтерес до того, що вивчається нами»; «Коли з учителем хочеться поділитися думками».
Нижче наводимо відповіді досвідчених учителів-словесників на питання: «Що допомагає вам прищеплювати в учнів любов до літе-ратури?»
За час багаторічної роботи в школі я переконалася з тому, що любов до літе-ратури залежить від самого вчителя. У його арсеналі повинне бути все, що зветься людинознавством.
Інтерес до літератури можна викликати в учнів тоді, коли сам учитель любить і досконало знає її, багато цитує напам'ять, володіє художнім читанням, коли задо-вольняються природні потреби учнів в інтелектуальному спілкуванні. Вважаю, що на уроці повинен звучати текст художнього твору.
У вихованні в учнів любові до літератури важливу роль відіграють такі фактори: методична і професійна озброєність учителя; старанна підготовка його до уроків; уріз-номанітнення форм і методів роботи; вміння емоційно зворушити школярів, захопити їх твором, який вивчається. Залежить вона також від контингенту учнів, продуманості програми з літератури, наявності у школі передбачених програмою творів.
Фізична присутність учня на уроці ще не означає його інтелекту-альної присутності. Учителеві проводити урок без уваги та інтересу школярів — все одно, що в порожньому класі.
Шкільна педагогіка — найвищою мірою дипломатія, яка перед-бачає взаємне довір'я і взаємну повагу вчителя й учня. Слід широко використовувати прийоми педагогічного заохочення і стимулювання. Золоте правило для кожного педагога – більше уваги, людяності до учня, а потім уже й вимогливості до нього. Учитель повинен праг-нути розвинути думку своїх вихованців, не пригнічувати її своєю ерудицією. Цікаві поради щодо цього дає відомий словесник Є.Ільїн: «Його (учня) нерідко куцу, односклад-ну думку стараюся розвинути так і настільки, підключивши до неї в певний момент і учня, щоб створилося враження, нібито основна робота зроблена ним. «Ні, це ти сказав, ти! Я лише додав, уточ-нив...» — переконую того, хто виявив сумнів у своїй причетності до розгорнутої відповіді. Або: «Ти, власне, це хотів сказати. Чи не так?» До сильного учня інший підхід: «Жаль, що не сказав цього, зате у твоїй думці є найцікавіший момент. Я трохи продовжу...». І далі:
«Високим балом оцінюю навіть несміливу спробу щось сказати, уточнити, додати, коли решта учнів мовчать. Бажання мислити — уже наслідок! Про важке питаю «важких» — так їх легше змусити пра-цювати».
Повноцінний урок літератури — завжди певною мірою імпровіза-ція, навіть тоді, коли він добре продуманий і організований. Завжди можуть бути на уроці непередбачені повороти, незаплановані ситуа-ції. І все-таки, у досвідченого вчителя міняється лише тактика уроку, а стратегія залишається та, яка ним задумана. Його ідея стає ко-лективною ідеєю, його пошук — колективним пошуком.
Є вчителі, яких школярі чекають з нетерпінням, їх уроки не лише відкривають учням багато нового в творчості письменників, а й сприяють реалізації нерозкритих можливостей дітей. Творчий учитель ніколи не прагне сам зробити все на уроці. Всі учні — його активні помічники, і він розраховує на їх співтворчість. Одні з них завчасно до уроку підготують інсценізацію окремих уривків творів, інші — емоційну розповідь про письменника, цікаві реферати, повідомлення тощо.
Хороший урок — як цікава недочитана книжка. Він не закінчує-ться разом із дзвінком, а продовжується, та вже в роздумах школяра.
Література — мистецтво слова, і це вимагає особливого підходу до її вивчення, своєрідного емоційного та інтелектуального фону.
3. Ураховувати, що уроки літератури мають свої особливості, забезпечувати ідейну цілеспрямованість їх, посилювати емоційну вираз-ність, формувати засобами художнього слова духовно багату і гармо-нійно розвинену особистість.
Відома артистка Наталія Ужвій порівню-вала урок словесника з п'єсою-мініатюрою, в якій «учитель виступає і як автор тексту, і як режисер-постановник, і як артист».
Художні образи не можна вивчати так, як математичні формули чи, скажімо, геометричні теореми. На жаль, ще часто в школі забувають про це. Тому й даються учням завдання типу: «Вдома вивчити образ Чіпки та Грицька за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; «Виписати художні особливості повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» та ін. Авторам подібних завдань корисно буде задуматися над словами одного з дослідників психології художньої творчості Л.Салямона: «Чому ж спрощений і скорочений переказ до-зволяє нам зрозуміти і