У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


неправомірно розглядати її поза засобами художньої реалізації і конкретним чуттєвим сприйманням. Ідея не зводиться навіть до центральної проблеми, закладеної в тканині твору, його структурі, системі образів, стилі авторської розповіді тощо. Ідея — це те, на що спрямова-ний увесь твір, все коло думок і почуттів автора.

Слід рішуче викорінювати в школі стереотипність схем аналізу художнього тексту. Кожен талановитий твір письменника — неповторне, самобутнє явище, і його вивчення вимагає своїх форм і методів. Стан-дартні прийоми аналізу лише затримають літературний розвиток учнів.

Вивчити (сприйняти) художній твір — означає відчути на собі його емоційний вплив, осягнути багатство ідей, художніх образів, їх непов-торність, своєрідність, оцінити важливість порушених автором проблем і для того часу, коли він був написаний, і на сьогодні. Аналіз багатьох уроків показує, що в школі переважно захоплюються історико-генетичним аспектом вивчення твору і недооцінюють історико-функціональний аспект. Було б помилково розглядати художній твір поза контекстом історичної епохи, яка в ньому змальована. І природно, що в шкільних підручниках та методичних посібниках багато уваги приділено з'ясу-ванню історичних джерел, які лягли в основу твору. Але якщо не роз-крити учням особливості бачення письменником світу, неповторності його художнього таланту, глибокого загальнолюдського змісту художнього твору, аналіз не можна вважати повноцінним і глибоким. «Немає іншого шляху критичного аналізу, ніж через осягнення творчої індивідуаль-ності художника, але й немає справжнього аналізу, якщо осягнення творчої індивідуальності не спричинює широкі суспільні та естетичні висновки» (В.Баранов).

Характерним недоліком багатьох уроків літератури є те, що на них не стільки формується система узагальнених знань, скільки робляться окремі емпіричні висновки про той чи інший твір або художню спад-щину митця. Часто учні сприймають художній твір як белетризовану ілюстрацію до певних соціальних подій, політичних ідей. Аналіз обме-жується вузькими соціологічними рамками, внаслідок чого в учнів скла-дається неправильне уявлення про естетичну цінність твору. Такий під-хід суперечить природі літератури. Талановитий письменник не лише відтворює, ілюструє, відображає явища дійсності. Він робить справжнє художнє відкриття, яке збагачує духовну культуру народу. Глибоко змальовуючи соціальні, моральні, естетичні аспекти життя, митець від-криває читачеві їх нові грані і закономірності. На цьому вчителі недо-статньо акцентують увагу школярів, а, отже, не розкривають перетво-рюючу, активну роль художньої літератури у вихованні й розвитку лю-дини. Учнів треба навчити сприймати твір не як звичайну життєву істо-рію, розповідь про вчинки і стосунки героїв, а як певну концепцію ба-чення письменником світу. Естетичне бачення — не споглядальне, а оцінне. Аналіз стану викладання літератури в школі показує, що сло-весники ще мало уваги приділяють розглядові авторської позиції. А тому вчинки, характери літературних героїв учні оцінюють часто з погляду їх власних уявлень про ті чи інші явища, а не з погляду автор-ської ідеї.

Якщо учень не бачить у творі автора, а розглядає лише сюжетну лінію життя персонажів, він не сприйме твір в усій його повноті і худож-ній силі. Невміння осмислювати позицію письменника веде до наївно-реалістичного сприйняття школярами художніх цінностей, неминуче по-роджує суб'єктивізм у трактуванні образів, тем, проблем. Без усвідом-лення авторської позиції не зрозуміла буде й логіка змальованих подій, концептуальність твору, детермінованість створених письменником ха-рактерів. Повноцінно сприйняти художній твір учні зможуть лише знаю-чи закономірності відображення в мистецтві явищ життя.

Для духовного збагачення підростаючого покоління слід ефектив-ніше використовувати ті великі можливості, які закладені в творах | письменників минулих епох. «Книжка, — писав О.Герцен, — це духовний заповіт одного покоління іншому, порада вмираючого дідуся юнаку, що тільки починає жити, наказ, який передається вартовим, що відправ-ляється на відпочинок, вартовому, що заступає його місце». Твори письменників-класиків — велике багатство народу, його духовної куль-тури. Без минулого не може бути майбутнього.

Останнім часом у періодичній пресі, фахових журналах для вчите-лів іноді з'являються статті, де висловлюються сумніви в доцільності широкого вивчення в школі творів дожовтневого періоду. Автори цих статей заявляють, що, мовляв, література минулих епох важко сприй-мається сучасними учнями, що її не завжди можна успішно використати для їх морального виховання. С.Мухіна в статті «Урок літератури» рішуче наполягає: «Потрібно зняти літературу XIX століття з шкільних програм, і тоді не інфантильні акселерати, а свідомі молоді люди, вихо-вані на близьких їм творах сучасної літератури, звернуться до класики з власного бажання, зрозуміють її, будуть читати, роздумуючи... І тоді плаття Наташі Ростової не заступить від них героїчного подвигу людей дванадцятого року, в «розумному егоїзмі» вони побачать відображення морального обличчя М. Г. Чернишевського, готового за свої переконання піти на каторгу, а Раскольников не наштовхуватиме на думку про мож-ливість убивства нікчемної старої заради грошей». Подібні концепції з'явилися не випадково. У школі під час аналізу класичних творів ще недостатньо розкривається їх глибокий загальнолюдський зміст. Учні не бачать у творах широти художніх узагальнень і сприймають їх пере-важно з погляду того історичного буття, яке відображене письменником. Загальнолюдський же зміст творів не стає надбанням школярів. Зви-чайно, кожне покоління людей виробляє свої критерії оцінки художньої спадщини письменника відповідно до контексту історичної епохи. Тому в іншій епосі відбувається своєрідна переоцінка цінності. І нерідко ті аспекти творчості митця, що привертали увагу одного покоління, не при-вертають уваги іншого. Це закономірно. Але неправильно вважати, що твори письменників-класиків поступово втрачають свій вплив, і їх ви-вчення в школі треба скоротити до мінімуму. Не можна не погодитися з думкою відомого літературознавця М. Б. Храпченка, що «значні ху-дожні твори, які витримали перевірку епох, з плином часу розкриваю-ться


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11