Кожен з цих каналів має своє місце й призначення у програмі.

Літературно-критичні статті рекомендуються до вивчення визначних творів або творчості письменника в цілому і подаються наприкінці окремих монографічних тем.

Під час вивчення творчості письменника, який водночас виступав і як критик, оглядаються і найважливіші його літературно-критичні праці.

Нарешті, введені до програми критичні статті розглядаються як взірці цього специфічного літературного жанру, характеризуються основні його риси, розкривається майстерність, простежуються особливості мови й стилю.

Поняття теорії літератури у програмі

За потреби, зумовленій вивченням основного матеріалу, і в міру нагромадження конкретних спостережень, понять, фактів, програма зобов'язує формувати знання з теорії літератури. Вони потрібні як неодмінна умова глибшого розуміння і сприймання художнього твору чи літературного явища, повнішого забезпечення ідейно-естетичного виховання учнів.

У процесі вивчення творчості письменників і характеристики етапів розвитку літератури програма визначає основні теоретичні поняття, що формуються на певному конкретному матеріалі, поступово, з його ускладненням, поглиблюються і застосовуються як "ключ" до розкриття змісту і сили мистецтва слова.

Коло літературно-критичних знань широке й різноманітне: від основоположних, узагальнених понять про літературу, її специфіку і місце серед інших галузей мистецтва; про її шкільний предмет як органічний сплав науки і мистецтва; про літературні роди: види, жанри; про суспільну роль художньої літератури; про творчі методи і літературні напрями, про образну систему твору, його композицію, сюжет, елементи віршування, образність мови, метафори, епітети, порівняння та інші засоби, прийоми і форми поетичної творчості й стилістичної виразності.

Сформовані й застосовувані на конкретному, визначеному програмою, матеріалі, на перший погляд нібито розрізнені, поняття з теорії літератури поступово узагальнюються, складаючи систему знань, умінь і навичок.

Спрямування позакласної роботи

Зважаючи на те, що основний курс літератури в школі спирається на спрямовуване вчителем позакласне читання, програма визначає орієнтовний перелік творів для самостійного позакласного читання і відводить спеціальні уроки для бесід на матеріалі прочитаного. На такі уроки в 5-9 класах учитель добирає твори зі списків рекомендованих програмою книг для позакласного читання, гурткової роботи, літературних вечорів, конференцій, диспутів.

Спрямовуючи читання, поряд з класикою, кращих творів сучасної літератури.

Програма орієнтує учителя на рекомендацію учням не тільки визначених нею книг, але й нових видань, а також творів, опублікованих у періодичній пресі, що здобули схвалення критикою та широкою громадськістю, а найкращі з них удостоєні Державних та літературних премій.

Для читання і обговорення добираються, у відповідності з вимогами, нові твори сучасної української літератури, в яких відображено життя людей з усіма його радощами і складнощами.

Нормування розвитку мовлення учнів

Тісно пов'язаний з вивченням художніх творів і літературного процесу розвиток усного і писемного мовлення учнів, основні види якого визначає програма. Рекомендуються такі завдання, які забезпечують формування у школярів образного (художнього) і логічного (наукового) мислення, творчої уяви, естетичного почуття, критичних суджень, прагнення до ідеалу, програма конкретизує види письмових робіт і усних завдань, призначених для вироблення умінь аналізу творів і оцінювання літературних явищ.

Визначення вимог до знань і умінь учнів

Формуючи основні вимоги до знань і умінь учнів з літератури, програма насамперед визначає для кожного класу засвоєння певного кола умінь і навичок учнів з поступовим узагальненням і поглибленням їх у старших класах. Це розуміння змісту і художньої своєрідності творів, знання текстів, виразне, з прагненням до художнього, читання рекомендованих творів чи уривків з них напам'ять, вільне й швидке читання книги, достатнє володіння теоретико-літературними поняттями, доцільне застосування їх під час аналізу твору чи процесу.

Серед основних вимог до формування умінь аналізу й оцінювання літературного твору шкільна програма визначає насамперед читацьку культуру, життєвий досвід і набуті знання та вміння з літератури, при цьому програма зважає на те, що формування таких знань і умінь відбувається в процесі безпосереднього емоційного сприймання і в ході дальшого логічного осмислення, чому особливо сприяє аналіз художнього твору в єдності його змісту й форми.

Художня література несе в собі потужний заряд емоцій, збагачує ними духовний світ учнів, розвиває образне сприймання, пам'ять, уяву, естетичний смак, розумові здібності, художнє мислення, збільшує потребу творчої праці, підвищує культуру мовлення. Програма нагадує, що успішне здійснення відповідальних і складних завдань викладання літератури можливе лише тоді, коли вчитель, зважаючи на емоціонально-естетичну природу мистецтва слова, широко використовує у своїй навчально-виховній практиці виразне читання, застосовує такі методи і прийоми, використовує такі засоби і форми, " які сприяють ефективному розвитку творчої уяви і відтворюючої діяльності, розширенню емоційної сфери і розумової активності учнів.

У процесі виконання рекомендованих програмою різних видів усних і письмових робіт формуються мовленнєві і стилістичні вміння, серед яких особливо важливим є швидке, правильне, осмислене читання вголос художніх, публіцистичних і літературно-критичних текстів, виразне читання творів, художнє усне відтворення мистецтва слова.

Орієнтація на міжпредметні зв'язки

Програма з літератури визначає міжпредметні зв'язки уроків словесності з суміжними основами наук і галузями мистецтва. Особлива увага приділяється взаємозв'язкам української із зарубіжною літературою.

Програма орієнтує на міжпредметні зв'язки літератури з циклом основ історичних наук: знайомлячи учнів з історико-суспільною основою художніх творів, учитель має спиратися на факти, явища, події, відомі учням з курсів історії, основ держави і права.

За програмою з літератури вчитель використовує також набуті знання і уявлення учнів з різних галузей мистецтва - живопису, скульптури, музики, театру, кіно. Ставиться вимога розкривати взаємозв'язки літератури з іншими видами мистецтва на основі спільності проблематики і тематики їх творів, єдності ідейно-естетичної