обманує, ознаймує, оказує, пише і под. Характерною особливість КА як північноукраїнської пам’ятки є закінчення -ет у третій особі множини теперішнього/майбутнього часу: блудет, боронет, бурет, вчинет, говорет, грЂшет, губет, згладет, значется і под. Перша особа множини наказового способу твориться, як це засвідчують й інші українські тексти, за допомогою закінчення -Ђмо або -мо (загрозЂмо, кленЂмо, єжмо, откинмо), а друга особа множини відповідно на -Ђте/-те (будьте, важте, очистЂте). У третій особі однини й множини використовується частка нехай: нехай бачит, нехай будет, нехай выкладает, нехай ся дЂет, нехай досвЂдчить, нехай згинут
Багатий матеріал для пізнання всіх рівнів карпаторуського варіанту староукраїнської літературної мови дають «Нягівські повчання», або «Нягівська Постила» — пам’ятка середини XVI ст. невідомого автора.
Літературна мови післямонгольського часу, спершу дуже збіднена, поступово набирала сили, використовуючи в своєму розвиткові як церковнослов’янську основу, так і лексико-граматичні та фонетичні особливості ділового («зниженого») стилю. Вона проклала шлях для вдосконалення староукраїнської й церковнослов’янської мов у наступному столітті.
Використана література
Селищев А. М. Старославян. язык, ч. 1 — 2. М., 1981 — 52;
Мейе А. Общеславян. язык. М., 1981;
Вайан А. Руководство по старославян. языку. М., 1992;
Беседина-Невзорова В. П. Старославян. язык. X., 1982;
Вступ до порівн.-істор. вивчення слов’ян, мов. К., 1996;
Цейтлин P. M. Лексика старославян. языка. М., 1977;
Станівський М. Ф. Старослов’ян. мова. К., 1983;
Бирнбаум X. Праславян. язык: достижения и проблеми в его реконструкции. М., 1987;
Толстой Н. И. Старославян. язык. — Касаткин Л. Л. Церковнославян. язык. В кн.: Лингв. знциклопед. словарь. М., 1990.