Звичайно, цікавість у навчанні не виступає як самодостатній чинник, а набуває дієвості у сполученні з вольовими зусиллями, які докладають учні для подолання труднощів в удосконаленні мови й усного діалогічного мовлення.
Будь-яка цікавість задовольняється мовленням, мовленнєвою діяльністю, складовою частиною якої є мовленнєва дія. Відправним моментом мовленнєвої дії є внутрішній намір (інтенція), або внутрішнє спонукання до мовлення, бажання висловитися, розмовляти.
Для навчання діалогічного мовлення важливим є наявність в учнів знань про структуру діалогу: діалогічні єдності та його складники – репліки (різні за значенням, за обсягом, за метою висловлювання). Класифікація запитань і відповідей допоможе учителеві й учням у правильній побудові запитально-відповідних діалогічних єдностей та цілих діалогічних текстів, у використанні в процесі діалогування риторичних питань. Поняття про мовленнєву інтенцію дасть можливість учителеві враховувати бажання учнів висловитися, пропонувати такі вербально описані ситуації, які містили б мовленнєві настанови, спрямовані на створення учнями потрібних діалогічних висловлювань.
Література