Що говориться про зиму? (Прийшла). На яке питання відповідає це слово? (Що зробила?). Підкресліть це слово двома лініями.

Підготуйся з голосу записати доповнений текст. Підкресли головні слова в першому реченні.

Поділиться на групки. Поговоріть зі сніжинкою. Складіть діалог «Що мені розповіла сніжинка?»

Узагальнення:

1) речення виражає закінчену думку;

2) у кожному реченні про когось або про щось говориться;

3) у кінці речення робиться пауза;

4) речення починається з великої букви.

Вправа 6.

Тема: Доповнення тексту пропущеним словом (підметом)

Розглянь малюнок і прочитай текст та слова для довідок.

Зміст малюнка: хлопчик поливає сад. Потужний потік води б'ється зі шланга, розсівається рясним дощиком.

(Хто?)... поливає сад. Спраглі (що?)... радіють кожній краплині.

І хочеться йому стати самому прозорим дощиком, зросити кожну билинку.

Слова для довідки: дерева, Сергійко.

Яке слово треба вставити замість питання хто? у першому реченні? Що невідомо в реченні, коли пропущено слово Сергійко! Яке слово слід додати замість питання що? Що невідомо в реченні, коли пропущено слово дерева!

Спиши доповнені речення. Підкресли головні слова.----------------

.5. Розширення та вдосконалення синтаксичних умінь у 3(2) та 4(3) класах.

Третій клас - якісно новий етап роботи над опорними синтаксичними уміннями. Учні піднімаються з емпіричного володіння реченням До понятійного. Вводяться поняття підмет і присудок (головні члени речення) і другорядні. У реченні третьокласники виділяють підмет і присудок та слова (два слова), з яких одне головне, а друге - залежне, тобто словосполучення. Довідуються вони і про те, чим виражається граматичний зв'язок слів: закінченнями й прийменниками.

У четвертому класі знання про зв'язок айв у реченні розширюються під час ознайомлення з однорідними членами речення.

Як і в 2(1), так і в 3(2) та 4(3) класах доцільними є вправи на встановлення меж речення, поширення, доповнення, відновлення тексту, побудова складних речень за зразком з опорою на зв'язаний текст та малюнок. Однак урізноманітнюється методика опрацювання таких завдань. Ширше використовується графічне унаочнення. Змінюється співвідношення завдань за зразком, конструктивних і творчих. Підсилюються елементи конструктивної та творчої діяльності.

Повніше використовується текст з метою розкриття семантико-синтаксичних зв'язків слів у реченні та збагачення лексичного запису і граматичної будови мовлення учнів.

Передбачається поступове ускладнення семантики слів, на основі яких будуються вправи на аналіз та побудову словосполучень і речень.

Використовуються слова не тільки з конкретним значенням (іменники, що означають назви предметів, рослин, тварин, дієслова руху), а й із більш абстрактним (іменники на означення суспільних подій, дієслова мовлення, мислення, сприймання тощо). Включаються також слова близькі та протилежні за змістом, вжиті у прямому і переносному значеннях, різні за морфемною будовою.

Опорно-узагальнююче унаочнення набуває рис вищого ступеня узагальненості. Воно будується із перспективою легшого засвоєння видів другорядних членів речення (означення, додатка, обставин) у старших класах.

Розглянемо зразок такої таблиці.

Привести в чітку систему здобуті учнями синтаксичні знання допоможуть завдання як за зразком, так і конструктивно-творчі таких видів :

1. Встав, пропущені слова/

За метою висловлювання речення бувають... .

Підмет – слово, що означає..., відповідає на питання... .

Присудок – це слово, що означає.., відповідає на питання....

2. Розглянь схему. Спробуй розповісти про речення все, що знаєш.

4. Перебудуй це речення в спонукальне - із закликом, з проханням, наказом.

Розділ 2. Методика вивчення пунктуації.

2.1 Вивчення пунктуаційних норм

Пунктуаційна грамотність базується на розумінні не лише призначення і основ пунктуації в цілому, але й функції кожного із розділових знаків. Всі розділові знаки поділяються на дві основні групи — ті, які відділяють певні граматичні одиниці одну від іншої, і ті, що виділяють певні конструкції зі структури одиниці більш високого синтаксичного рівня2. Хоч в окремих своїх функціях деякі розділові знаки і не підходять до жодної з цих груп (напр., тире у неповному реченні чи крапки на позначення пауз у потоці мовлення), все ж розрізнення їх може дати значну практичну користь.

До першої групи належать знаки, які відділяють самостійні речення або незалежні одна від одної частини складних конструкцій, групу підмета від групи присудка, однорідні члени речення (крапка, знак питання, знак оклику, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, крапки). Вони можуть бути одиничними або повторюваними, але ніколи не бувають парними. Для усвідомлення системного характеру пунктуації найбільше значення мають розділові знаки, що можуть повторюватись, — кома і крапка з комою, які вживаються у відкритих синтаксичних конструкціях із сурядним зв'язком їх складових частин.

Друга група знаків служить для позначення синтаксичних конструкцій, які вводяться в речення з метою доповнення, уточнення, пояснення змісту всього висловлювання або окремих його компонентів: відокремлених другорядних членів, уточнюючих членів, підрядних речень, вставних слів і звертань. У зв'язку з тим, що кожна з названих конструкцій може знаходитись в середині інших синтаксичних одиниць, знаки ці парні і не можуть повторюватись. До них належать коми, два тире, дужки, лапки. Треба мати на увазі, що в даному випадку маємо справу не з двома однаковими знаками, а з єдиним знаком, який складається з двох частин (це важливо при оцінюванні рівня пунктуаційної грамотності: відсутність як однієї, так і двох частин знака є однією помилкою, що свідчить про невміння бачити межі синтаксичної конструкції, яку треба виділити).

Навчити правильно вживати розділові знаки, використовувати їх для передачі на письмі думок і почуттів — актуальне завдання школи. Пунктуаційна грамотність учнів усіх класів залишається все ще низькою, випускники допускають пунктуаційних помилок значно більше, ніж орфографічних.

Однією з передумов успішного формування пунктуаційних