Реферат на тему:

Засоби логічної виразності читання

ПЛАН 

1.     Засоби логічної виразності мови (наголоси, паузи, інтонація).

2.     Види пауз, їх характер і залежність від змісту і форми твору.

3.     Логічний наголос. Закономірності виділення логічно наголошених слів. Логічна мелодія, логічна перспектива.

4.     Принципи системи К.Станіславського.   

У процесі навчання учнів виразного читання необхідно постійно пам’ятати і наголошувати на цьому учням, що, читаючи, слід відтворювати не просто слова тексту, а його думки, логічний зміст. Для цього необхідно оволодіти засобами логіко-емоційної виразності читання.

Засоби логічної виразності читання – це сукупність компонентів, без осмислення і врахування яких неможливо передати логічного та емоційного (внутрішнього, психологічного) змісту мовлення.

Компоненти виразності читання:

1.     Паузи, їх функціональні різновиди і тривалість.

2.     Логічні наголоси (тактові і головні).

3.     Мелодика та її основні ходи.

4.     Темп.

5. Пози, міміка, жести.

Будь-яка думка, власна чи чужа, може бути виражена і сприйнята правильно, коли мовець правильно використає всі компоненти мови (фонетичні, лексичні) та інтонація (Інтонація – це і є органічна єдність пауз, логічної та емоційної функції наголосів, мелодики, темпу, ритму й голосового тембру.

Дійсно, як би досконало не було складено, написано виступ, бесіда, оповідання, яке якщо вони не будуть передані з відповідною інтонацією, то старання виявляться марними, даремними.

Інтонація само собою не існує, а взаємодіє з логіко-емоційним змістом і лексико-граматичною будовою речення.

1.Перший компонент логічної виразності – пауза.

Пауза (лат.рауsa) – зупинка між мовними тактами, окремими словами і складами слів. Відповідно до змісту, почуттів і мети висловлювання, обставин, місця і часу, в яких здійснюється це висловлення прийнято поділяти паузи на:

а) синтаксичні;

б) логічні;

в) психологічні;

г) ритмічні (віршові);

д) фізіологічні.

Синтаксична – пауза, викликана синтаксичною структурою речення, передана за допомогою пунктуації, залежить від характеру розділового знаку.

. ! ? завжди відповідають паузам, оскільки означають межу між висловлюваннями.

; - : теж обов’язкова пауза.

З , бувають різні випадки, вона потребує уваги. Бувають випадки, коли за вимогами пунктуації кома потрібна, а пауза – ні (Кома при звертанні в середині та в кінці речення) – це традиція вимови) вставні слова, короткі порівняльні звороти, повторювальні слова.

Отже, синтаксичний аспект виразності – неповний, немочний, недостатній.

Логічна пауза це зупинка, яка зумовлена конкретним змістом.

Важливу роль відіграють і паузи логічні ( у власній мові і при читанні напам’ять твору) вони виражають особисте ставлення мовця до висловлюваного.

(Добре, / зачини двері – Добре зачини двері.).

Два випадки обов’язкової паузи:

1)     Між поширеними групами підмета і присудка

Реве та стогне / Дніпр широкий.

2) Перед сполучниками і (й), та.

Ось налетить вітер / і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена.

3.Психологічна пауза – зупинка на початку, в середині або в кінці фрази, яка виправдовується психологічно і зосереджує, затримує увагу слухачів на важливих моментах змісту тексту і викликає певний настрій – переживання, аналогічні авторові, його героям і самому читцеві.

Вони можуть збігатися з паузами логічними, ритмічними, але в таких випадках вони тільки продовжують їх тривалість (мінімум //).

Логічна пауза служить розумові, психологічна почуттю (К.Станіславський).

Завдання психологічної паузи як засобу впливу на слухача зводяться, по-перше, до того, щоб зосередити увагу слухачів на важливості змісту слів, що йтимуть після неї, викликати певні переживання, і, по-друге зосередити увагу слухачів на важливості змісту вже сказаних слів і дати можливості слухачам їх сприйняти, пережити.

Розрізняють різновиди психологічної паузи:

1.Пауза настороженості. Вона супроводжується, стимулюється вигуками: „Ах!”, „Тсс!”, „Стій!” ..., які передають подив, зачудування, вагання, страх. ( Тсс! Хтось крадеться до нас).

2.Пауза емоційного підсилення. Робиться між повторюваними словами і служить своєрідним перемикачем на посилення емоційного заряду цих слів. Наприклад: Їде, // їде! – хором підхопила малеча (радість). Геть. Ш Згинь – простогнала Уляна (гнів).

3.Пауза пригадування. Показником паузи є ... Слова після паузи характеризують згадане.( І куди ж вона поділася? ... Здається я віддав її Володі).

Розрізняють ще паузи замовчування, емоційного порівнення, жалю, роздумів, залякування, спонукання, напруження.

Отже, психологічні паузи

а) є засобом передачі психологічного змісту тексту і власного мовлення;

б) концентрують увагу читця в процесі підготовки і при читанні тексту, а також увагу слухачів;

в) спонукають до осмислення внутрішнього змісту тексту з позицій автора.

4.Віршова (ритмічна) пауза – зупинка в кінці віршового рядка лише при переносі з нього думки в наступний рядок (нема розділового знаку). В інших випадках збігається із синтаксичною, логічною. Вона передає ритмічно організовану мову вірша. (Вірші Т.Шевченка).

5.Фізіологічна пауза – зупинка, зумовлена не переживанням, а фізичним станом персонажа (втома, задишка, природне заїкання), що характеризується переривчастістю мови. На письмі ці паузи передаються дефісом, трикрапкою.

Проте пам’ятаєм, що фізіологічна пауза передає фізичний стан персонажа у певній ситуації, але не повинна характеризувати фізичний стан самого читця.

Тривалість пауз. Для правильного вираження певної думки має значення не тільки наявність пауз, їх характер, а й тривалість.

Тривалість логічної, ритмічної, психологічної, фізіологічної пауз диктується їх змістом, почуттям, обставинами.

Синтаксична пауза має певний грунт – розділовий знак.

Проте враховуються конкретні ситуації за тривалістю:

а) короткі / 1 сек.;

б) середні / 2 сек.;

в) довгі / 3 сек.

2.Логічні наголоси. Паузи членують наше мовлення на мовні такти. Логічні наголоси висувають на 1 план найважливіші слова.

Логічний наголос – такий наголос, яким виділяються слова, що несуть найбільше смислове навантаження фрази. ( У мовному такті – 1 логічний наголос). Від місця логічного наголосу змінюється зміст речення. Наприклад, питального. Ми підемо у музей сьогодні?

Олійник виділяє тактовий і головний логічні наголоси.

Закони логічного наголошування:

1.Правило про нове поняття. Логічний наголос падає на слово, що називає явище, особу,