Проблема дієслівних часів та категорія виду в англійській мові досить повно досліджена у науковій літературі в якій відображені різні часом зовсім пролежні погляди на такі важливі питання, як зміст граматичної категорії виду. Інваріантне граматичне значення на функції окремих видо-часових форм. Хоча останнім часом опубліковано праці в яких на основі об’єктивних методів (дистрибуційного, трансформаційного та методу опозиції) робиться спроба встановити парадигматичні значення видо-часових дієслівних форм. Питання особливостей їхнього вживання в різних функціональних стилях ще не набуло висвітлення в лінгвістичній літературі.

Кожний функціональний стиль має певний набір лексичних засобів, граматичних категорій які характеризують і сприяють функціонуванню того чи іншого стилю. Однією з диференціальних ознак різних функціональних стилів є відносна частотність вживання тих чи інших видо-часових дієслівних форм. Наприклад у багатьох наукових працях доведено, що для наукової прози найбільш уживаною видо-часовою формою є теперішній непоширений а для стилю художніх текстів – мінімальний непоширений час.

Вже існує ряд теоретичних досліджень, в яких розглядаються оптимістико – граматичні особливості сценічних ремарок, в завдання мови автора і мови персонажів у сучасній драматургії. Питання особливостей вживання тих чи інших видо–часових форм, їхньої зовнішньої і внутрішньої дистрибуції, однак, практично не розглядаються, а спроби пояснити призначення тих чи інших – видо-часових форм робляться, на нашу думку, без достатнього аналізу мовного матеріалу.

Ремарки – своєрідне висловлювання автора, яке супроводжує основну дію п’єси де автор виражає своє ставлення до дійових осіб, пояснює ситуацію, дає відповідний фон, на якому розгортаються події п’єси. Автори справедливо зауважують, що функціональне прзначення ремарок є прчиною їхнього особливого синтаксичного оформлення тому що їх справді важко віднести до певного класу синтаксичних одиниць. Насамперед, це різного роду синтаксичні конструкції у зв’язку з тим, що деякими авторами наприклад Я.А. Шуваловою, дана переконлива характеристика змісту синтаксичних конструкцій та висунута їхня класифікація, на цьому питанні не будемо зупинятися детально.

Варто також погодитися з дослідниками, які вважають що ремарки по-своєму використовують можливості мови. Спосіб використання мовних засобів у ремарках становить їхню функціонльно-статистичну специфіку. Вона залежить від призначення ремарок і умов в яких вони здійснюють свої комунікативні функції. Стиль ремарок за Я.А.Шуваловою, можна визначити як свого роду функціональний підстиль у стилі драматургії. Зміст ремарок повинен бути лаконічним, точним, але разом з тим досить ясними – ці риси – це цільова настанова зумовлює стильові особливості ремарок, з якими пов’язані їхні синтаксичні особливості: еліптичні конструкції (еліптичні реченя), номінатичні речення, словосполучення.

Морфологічні особливості ремарок порівняно мало вивчені. Можливість або неможливість вживання конкретних форм у сучасних ремарках здебільшого пов’язується з граматичним змістом, який лінгвісти вкладають у поняття цих термінів. Так, Г.Поутсма вважає, що в сценічних ремарках йдеться не про процеси які рухаються вперед а скоріше про дієслівні процеси “які рухаються в перед”, скоріше “про події “, для позначення яких вживаються непоширені форми.

На думку Дж.Керма, поширені форми завжди вносять емоційність у висловлювання, тому в описах переважно вживаються непоширені форми, ба дії є деталями цілої картини.

Ф.Пальмер також цілком категорично висловлюється щодо уживаності або не уживаності поширених форм у різних функціональних стилях, стверджуючи, що в сценічних ремарках останні (тобто поширені форми) не вживаються у своєму твердженні. Ф.Пальмер спирається на основний зміст поширених форм, який, на його думку полягає у вираженій тривалості дієслівних процесів.

Аналогічною є точка зору іншого сучасного американського граматиста Р. Елена.