Шекспірівські прислів’я передаються особливо різноманітно, оскільки тут треба відтворити риму і ритм, передати характер афористичності. Наприклад, шекспірівське

...best safety lies in fear

Youth to itself rebels, though none else near [20,1,3,43]

М.Лозинський перекладає так:

... робость – лучший друг

Враг есть и там, где никого вокруг [17,C.159]

Б.Пастернак:

Пока наш нрав неискушен и юн,

Застенчивость – наш лучший опекун [16,C.32]

Хоч вірш звучить правильно і природньо, переклад відділяється від оригіналу: fear – "страх", а не "застенчивость" (соромливість). Ближчий до змісту оригіналу переклад А.Соколовського:

Страх – лучшая охрана. Юность часто

Сама себе бывает злым врагом,

Хотя б врагов и не было кругом" [2,C.66]

Хоча переклад розтягнутий – півтора шекспірівські рядки передаються трьома; двічі повторено "врагом", "врагов".

А.Радлова економніше трактує це місце:

Так будьте осторожны – страх спасает;

Опасна юность даже без невзгод [2,C.66],

але її перекладу бракує чіткості та ясності.

Серед російських прислів’їв досить поширені римовані, тому перекладачі вводять риму там, де її немає у автора:

all that lives must die

Passing through nature to eternity [20,1,2,73-74].

М.Лозинський:

Все лучше умереть

И сквозь природу в вечность перейдет [17,C.147].

Цей варіант можна вважати близьким і влучним, якщо не рахувати, що "all that lives" – це не "жившее", а "живущее", саме тому форма минулого часу "жившее" (життя припинилося) недоречне з формою майбутнього часу "умрет".

Цю неточність уникає Б.Пастернак:

Что живо, то умрет

И вслед за жизнью в вечность отойдет [16,C.21]

Але Б.Пастернак припускається неточності – у Шекспіра говориться, що після смерті все те, що живе, перейде через природу у вічність, перекладач вводить новий момент – у вічність відійде життя, а з ним те, що жило.

А.Соколовський передає це місце без рими, зате стисло:

Что живо – то умрет. Все переменит

На вечность жизнь [2,III,2,329]

повністю прислів’я має вигляд "While the grass gross, the horse starves" – "Доки трава виросте, кінь з голоду здохне". Російський еквівалент цього прислів’я – "Пока солнце взойдет, роса очи выест". У перекладі М.Лозинського обрано дослівний варіант: "Да, сударь мой, но пока трава растет" – пословица слегка заплесневелая"[17,C.222]. Б.Пастернак справедливо вважає, що оскільки російському читачеві це прислів’я невідоме, то наводити тільки його початок неможливо, і він пішов на розширення тексту: "Да, сер, но "покамест травка подрастет, лошадка с голоду умрет" – старовата пословица"[16,C.108].

Славнозвісне шекспірівське The time is out of joint [20,1,5,188] у різних перекладачів передано різними засобами, і не завжди те, що найточніше, є кращою версією. Для порівняння – А.Радлова: "Век вывихнут!"[2,C.62], М.Лозинський: "Век разшатался!"[17,C.172], Б.Пастернак: "Погублен век!" [16,C.49]; крилатим висловом шекспіризмом, став переклад А.Кронеберга: "Распалась связь времен!" [2,C.67].

Порівнюючи переклади шекспірівського "Гамлета", можна виявити ще чимало прикладів різного відтворення того самого тексту. На думку М.О.Бархатова, "ця поетична дискусія митців перекладу повчальна і може послужити доброю школою для молодих фахівців перекладу... коли вони зважуються на таку складну і почесну справу, як переклад творів літературного генія..."[2,C.67].

Висновок

Існують тисячі висловлювань про те, як слід перекладати, і, скоріше всього найпростіше і наймудріше про це сказав Белінський, який не був перекладачем, але радив перекладати на російську мову так, "як би написав по-російськи сам автор, якби він був росіянином"[6,C.8].

Колись переклад вважали заняттям, яке вимагає чималих зусиль, але незначним. А філософ Монтеск’є взагалі відмовився вважати переклад творчою роботою. Тепер зусилля перекладачів отримали визнання, а переклад надзвичайно вдосконалився як мистецтво. Вже немає такої сфери, де б не були потрібні послуги перекладачів. Кожний рік перекладаються сотні тисяч художніх творів, але це мізерна частина того, що перекладається взагалі, - тисячі статей, патентів, інструкцій. Перекладачі допомагають спілкуванню вчених, політиків, митців. Саме так переклад опинився в центрі суспільних проблем, життя вимагає тісного спілкування з іншими народами, знищуючи давні стереотипи і упередження.

При перекладі художнього твору текст передається читачеві з урахуванням прагматичного аспекту. У лінгвістичній літературі прагматичний аспект розглядається з різних точок зору – 1) передача прагматичних значень слів оригіналу; 2) прагматика як завдання конкретного акту перекладу; 3) прагматична адаптація для забезпечення однакового комунікативного ефекту у перекладі та оригіналі.

Прагматична адаптація означає внесення певних поправок на соціально-культурні та психологічні відмінності між тими, хто сприймає оригінал та переклад.

Відомо також, що прагматична функція не має засобів своєї реалізації в мові, а здійснюється в комунікативно-мовній діяльності, у тексті. В системі засобів масової комунікації друковане чи усне слово розраховане на дієвість різного роду. Все це входить у поняття тексту, тому перекладач повинен перекладати текст, а не редукувати його. Тому лінгвістичні основи перекладу слід розширити до розуміння реальних умов існування мови, які існують у вигляді системи його вживання.

Прагматично адекватний переклад семантично точно передає зміст оригіналу і враховує його прагматичні компоненти. Таким є переклад віршів В.Маяковського на англійську мову, здійснений Д.Роттенбергом. Його переклад семантично точний, а тому адекватний; прагматична адаптація майже не помітна. Реалії незнайомі англійському читачеві, перекладач заміняє аналогами з англійського життя, що є цілком виправданим. Д.Роттенберг намагається зберегти реалії, супроводжуючи їх поясненнями; іноді при необхідності вноситься довідкова прагматична інформація, яка пояснює суть того чи іншого явища. Тому можна зробити висновок, що